Превентивна готовність: як світ нарощує витрати на мілітаристський космос

Війна рф проти України швидко вийшла за межі конфлікту двох держав у площину глобального протистояння між країнами західного неолібералізму (якщо хочете, глобалістів) і табором прибічників автократій східного типу. Несподівано для самого себе, впродовж десятиліть декларуючи нейтралітет та показну миролюбність, Європейський Союз збагнув, що тепер на карту поставлена не тільки доля України, але й загальна європейська безпека та незалежність.

Відновлення військових потужностей, серед іншого, вилилося й у збільшення витрат на космічний сектор, зокрема розвідку та обізнаність, а також супутниковий телеком (SatCom). На щастя, європейським аерокосмічним стартапам було що запропонувати політикам, збентеженим новим часом разючих перемін. Прикладу Європи послідувала й низка інших країн з «тліючих» регіонів світу: Південна Корея, Японія, Ізраїль, Канада.

Нижче проаналізуємо, як наростає зацікавленість світових держав у мілітаризації космосу останніми роками, та чого прагне отримати глобальний безпековий сектор на цьому напрямку.

Європейська альтернатива Starlink

Досвід війни в Україні наочно довів, наскільки потужним ресурсом виявився швидкісний супутниковий зв’язок. Надані Україні термінали Starlink відіграли дуже вагому роль у стримуванні нападу росіян, координації різноманітних родів військ та організації командного рівня.

Бонуси, що українці отримали від супутників Starlink, мали і зворотний бік — виявилося, що приватна комерційна компанія (до того ж американська) надто залежна від особистих інтересів власника, який неодноразово втручався у діяльність свого сервісу. Так, спочатку Ілон Маск заборонив українським військовим використовувати супутниковий інтернет для керування ударними дронами (зокрема і при спробах атакувати російські військово-морські сили у Криму). А пізніше зі зв’язком від Starlink взагалі частенько відбувалася чудасія — і саме у критично важливі моменти українського контрнаступу 2023 року. Ба більше, вільний ринок вкотре похизувався небажанням дотримуватися будь-яких принципів: на межі 2023-2024 років термінали Starlink почали з’являтися і в окупаційних військах, попри те, що офіційно виробник неодноразово заперечував продаж обладнання росіянам.

Відтак подібні «гойдалки» неабияк роздратували європейських чиновників. Нарешті усвідомивши всі катастрофічні ризики від зволікання із наданням подібних послуг, вони заповзялися отримати власний ресурс супутникового зв’язку — і цивільного, і військового. Це також має стати у пригоді, раптом американська безпекова система зазнає кризи і європейські союзники з блоку НАТО втратять прямий доступ до її супутників.

Головною альтернативою американському Starlink розглядається європейське супутникове угруповання IRIS² (Infrastructure for Resilience, Interconnectivity and Security by Satellite). У травні 2023 року ціла низка важковаговиків європейської аерокосмічної промисловості, такі як Airbus, Eutelsat, Hispasat, SES і Thales Alenia Space, об’єдналися у спільний консорціум SpaceRise, метою якого стало проєктування та створення у подальшому супутникового сузір’я. Промисловість дала чіткий сигнал про готовність розпочати розробку й очікує від європейських чиновників зеленого світла у вигляді прийняття бюджетів та укладання контрактів.

На початку січня цього року ЄС уже виказував наміри укласти низку контрактів вартістю у мільярди євро на розробку нового європейського супутникового угруповання, яке, як і у випадку зі Starlink, мало би налічувати сотні апаратів на низькій і середній навколоземних орбітах (LEO та MEO).

Зауважимо, Євросоюз раніше вдавався до подібних кроків. Найбільш яскравий приклад цього — європейське супутникове угруповання геопросторової обізнаності та навігації Galileo, яке є майже повним аналогом американської системи GPS. Отже, основне питання щодо побудови супутників IRIS² полягало лише в одному — виділенні достатніх коштів. 27 березня 2024 року Європейське космічне агентство зробило перший крок до появи IRIS², погодивши виділення €900 млн на фінансування проєкту. Проте перед підписанням контрактів з концерном SpaceRise, для того щоб розпочати процес, спочатку слід завершити всі необхідні економічні дослідження рентабельності подібного сузір’я. На превеликий жаль для європейського безпекового сектора, саме фінансові дебати стали головною ахіллесовою п’ятою проєкту.

На майбутню реалізацію проєкту може вплинути і брак єдності у баченні кінцевого результату між його основними бенефіціарами — європейськими країнами. Так, у квітні віцеканцлер Німеччини Роберт Габек написав відкритого листа керівництву ЄС, у якому наголосив надмірну вартість IRIS², а також розкритикував недостатнє розподілення фінансового навантаження між основними країнами, що здійснюватимуть будівництво, а саме Францією та Німеччиною. Габек закликав припинити ажіотаж навколо якнайшвидшого старту будівництва сузір’я, наполягаючи, що бюджети потрібно «іще раз переосмислити».

Доводиться визнавати, що на поточному етапі розвитку проєкту значна забюрократизованість процесу розробки європейського сузір’я широкосмугового зв’язку дійсно може надто дорого коштувати європейській безпеці. І ми зараз аж ніяк не про гроші. 

Супутникова розвідка: SAR та оптико-електронні супутники спостереження 

Говорячи про стриману позицію Німеччини та її наполегливе бажання економити кошти на розробці та розгортанні IRIS², слід зауважити, що країна володіє власним ресурсом супутникової розвідки. Наприкінці грудня 2023 року ракета-носій Falcon 9 від SpaceX вивела на орбіту два військових супутники для Бундесверу — SARah, спроєктовані у співпраці з Airbus Defence and Space. Новими SARah Німеччина планує поступово замінити попередню генерацію своїх розвідувальних зондів SAR-Lupe, які оперують на орбіті Землі з 2007 року.

SARah — це апарати з синтезованою апертурою, призначені для радіоелектронної розвідки. На сьогодні супутники SAR є головною альтернативою оптико-електронних, оскільки їхня технологія значно розширює можливості спостереження. Основна перевага таких апаратів полягає у тому, що вони здатні вести розвідку в нічний час, а також в умовах хмарності, коли візуальне спостереження за об’єктом виявляється неможливим. 

Прикладом вдалого використання технології SAR під час активних бойових дій безумовно є фінська ICEYE, яка надає в оренду українському війську розвідувальний ресурс супутників свого сузір’я. Рішення про відповідну угоду втілили наприкінці серпня 2022 року, коли компанія уклала річний контракт із Благодійним фондом Сергія Притули (за прямого посередництва Макса Полякова) на оренду одного SAR-супутника та доступ до даних супутникового спостереження всього оперуючого угруповання ICEYE. 

Рік потому Головне управління розвідки Міністерства оборони України підбило підсумки цієї співпраці. Розвідники опублікували низку знімків, зроблених за допомогою SAR-супутника ICEYE, де зокрема можна побачити дивізіон ЗРК С-300 та С-400 разом із мобільним багатофункціональним радаром РЛС-92Н6 на околицях Бєлгородської області, а також ворожий аеродром «Дягилево» (Рязанська область), який є базою для розміщення стратегічних бомбардувальників Ту-22М3 та Ту-95МС.

У ГУР МО додали, що дані супутникового спостереження, отримані від ICEYE, використовувалися для планування удару по Севастопольській бухті 13 вересня 2023 року. Тоді українцям вдалося знищити великий російський десантний корабель та підводний човен — носій ракет «Калібр».

Зростання популярності ICEYE відображається й на рівні інвестицій, які вона залучає. Під час крайнього раунду фінансування, який проводився у квітні цього року, фінська компанія змогла отримати $93 млн інвестицій, довівши таким чином загальну капіталізацію до $438 млн, що є вельми цікавим результатом для європейського космічного ринку. 

Досвід використання Україною розвідувальних супутників змусив замислитися й інші європейські держави (особливо ті, що мають з Україною спільний кордон) про важливість володіння подібним розвідувальним ресурсом. Наприкінці лютого 2024 року Польща уклала зі США контракт на $2,5 млрд на постачання американської Інтегрованої системи бойового керування (IBCS) до кінця 2031 року.

Цей командний сервіс створює багаторівневу систему оперативного керування, яка серед іншого користується й отриманою з сенсорів військових супутників інформацією. IBCS пропонується застосовувати для посилення спроможностей протиповітряної та протиракетної оборони. Система з’явилася у США лише минулого року, але вже привернула неабиякий інтерес з боку найближчих американських союзників, зокрема з блоку НАТО.

Польща планує вивести на орбіту перші власні військові супутники у 2025 році. Про це заявив заступник міністра оборони країни Цезари Томчик. За словами посадовця, нові супутники складатимуться як із вітчизняного, так і з закордонного комплектування, та зосередяться на «радіолокаційному спостереженні незалежно від атмосферних умов» (недвозначний натяк на наявність SAR).

Найімовірніше, військові супутники, про які йдеться, вироблені за контрактом уряду Польщі з Airbus, укладеним у січні 2023 року. Щоправда, за його умовами, постачальник мав передати апарати полякам тільки 2027-го. Вочевидь, війна в Україні внесла до замовлення корективи, або ж ідеться про інші супутники, до яких європейський аерокосмічний концерн Airbus стосунку не має. Загалом приклад Польщі добре ілюструє тенденцію збільшення оборонних бюджетів, яка наразі притаманна багатьом країнам як Східної, так і Західної Європи. Сьогодні найближча сусідка України витрачає на військо понад 4% власного ВВП, що значно перевищує 2%, яких потребує від країни участь у НАТО.

Спільні навчання з контркосмічної боротьби

Разом із необхідністю використання супутників для цілей зв’язку та розвідки, дедалі нагальнішою стає потреба у тренуванні союзницьких військ задля захисту власних космічних активів та відбиття потенційних атак ворожих космічних апаратів.

Під час одного з таких навчань під назвою AsterX 2024 військові розіграли тактичну гру у Національному центрі космічних досліджень (CNES), що у французькому місті Тулуза. За умовами гри, підрозділ «червоних» (під керівництвом США) здійснював умовну атаку з використанням супутника Mercury, оснащеного роботизованою рукою-маніпулятором, на супутник зв’язку Celtica команди «синіх» (Франція), якому належало уникнути зближення з ворогом та відпрацювати маневр ухилення з переходом на безпечну орбітальну траєкторію.

Це була тільки частина AsterX 2024. Навчання вартістю пів мільйона євро зосередилися на моделюванні. Загалом було відтворено майже 4000 віртуальних космічних апаратів, які оперували на кількох орбітах. Комп’ютерне моделювання відтворювало 23 події, максимально наближені до тих, з якими оператори космічних сил можуть зіткнутися під час прямої конфронтації на орбіті. 

До заходу були залучені і комерційні партнери, зокрема фахівці з ArianeGroup та ONERA (Office national d’études et de recherches aérospatiales) — одного з найбільших дослідницьких центрів Франції у галузях космосу, аеронавтики та оборони. Аналізуючи результати ігор, вони могли зробити висновки щодо того, яких саме покращень прагнуть військові від космічної техніки. У подальшому це матиме прямий вплив на нові концепції, що будуть з’являтися у космічних силах.

Окрім Франції та США, в цьогорічних тренуваннях AsterX взяли участь іще 14 країн-партнерів, серед яких Німеччина, Японія, Канада, Велика Британія, Італія, Португалія, Південна Корея та інші. Головнокомандувач Французького космічного командування (CDE), генерал Філіп Адам за підсумками заходу наголосив на важливості подібних навчань, передусім задля підвищення професіоналізму операторів космічних систем. Генерал також зауважив максимальне наближення тактичних ігор до умов реальної космічної війни, адже основні стратегічні суперники НАТО, КНР та росія, вже мають на своєму озброєнні безпілотні космічні апарати, оснащені роботизованими маніпуляторами. Вони здатні наближатися і захоплювати союзницькі супутники, позбавляючи війська на Землі головних переваг: розвідки та високошвидкісного зв’язку. 

З-поміж інших країн ЄС Франція залишається провідною за кількістю активних супутників. Станом на кінець 2023 року на орбіту потрапив 91 французький супутник, при цьому країна продовжує збільшувати фінансування військово-космічної сфери. В період з 2024 до 2030 року Франція планує витратити на військовий космос біля €6 млрд. Серед іншого це буде охоплювати виведення на орбіту демонстраційної місії невеликих супутників Yoda, які оснастять лазерами наступального типу для засліплення ворожих супутників або ракет з оптичними сенсорами наведення.

Франція — не єдина країна, що серйозно ставиться до розвитку власного мілітаристського космічного сектора. Новоутворені космічні сили у всьому світі продовжують збільшувати свої видатки на оборону у космосі. Так, на виставці Space-Comm Expo головнокомандувач Космічного командування Великої Британії Пол Годфрі виступив з заявою, що його відомство має додаткові $8,23 млрд, які прагне спрямувати на зміцнення обороноздатності країни в умовах орбіти. Для порівняння, американські Космічні сили у 2024 році мають у бюджеті $30 млрд, тож для Великої Британії настільки значні статки, виділені на космічну оборону — досить вагомий успіх.

Слід зауважити, що під прицілом уваги військових не лише питання можливості прямої військової конфронтації на орбіті. Новостворений National Space Operations Centre (NSpOC) Великої Британії зосередиться не на загрозах мілітаристського характеру, а на вирішенні проблематики космічного сміття, а також трафіку в умовах дедалі більше перенасиченої космічними апаратами орбіти.

Цінність досвіду воюючих країн та співпраця «попри все»

Пряма участь у військових конфліктах із заохоченням космічного ресурсу відіграє дуже важливу роль у питаннях росту зацікавленості в подібному досвіді. Найбільш показовим прикладом цього є Південна Корея, що до сьогодні де-юре перебуває у стані війни зі своїм північним сусідом — комуністичною КНДР. Ця обставина не дає загальмувати оборонному сектору Південної Кореї, роблячи цю країну одним із основних розробників та постачальників військової техніки у світі. 

На початку грудня 2023 року Південна Корея підтвердила появу на орбіті свого першого військового супутника спостереження, який було запущено 30 листопада на ракеті Falcon 9 зі стартового майданчика бази Космічних сил у Ванденберзі. Запуск став відповіддю на аналогічну появу північнокорейського супутника-шпигуна, який країна чучхе вивела на орбіту також у 2023 році, але дещо раніше. Слід зауважити, що Південна Корея робить дедалі потужніші кроки, щоб позбутися залежності від американської SpaceX у питанні орбітальних запусків. Країна вже здійснила запуск власної ракети-носія для космічних місій — KSLV II (або, як її називають у Південній Кореї, Nuri). Вірогідно, зовсім скоро ми зможемо побачити, як Північна Корея власноруч конструюватиме, запускатиме та обслуговуватиме свої супутники, і більше не залежатиме від ресурсу сторонніх посередників. Зараз у планах країни — розгортання ще чотирьох військових супутників до кінця 2025 року.

Історія протистояння двох Корей загострилася з початком війни в Україні. Сьогодні все частіше по обидва боки 38-ї паралелі лунають заклики готуватися до невідворотної війни. Можливим спусковим гачком у цьому конфлікті може стати початок збройної агресії КНР на Тайвані. 

Інша країна, що якраз проводить військову операцію у Секторі Газа, Ізраїль, також використовує ресурси супутникової розвідки для планування своїх військових операцій, причому як американські, так і власні. Вірогідно, саме цей досвід став запорукою нещодавньої угоди між Марокко та Ізраїлем щодо будівництва військового супутника для збройних сил цієї африканської країни, що потерпає від незгасаючого прикордонного конфлікту з сусіднім Алжиром, який тягнеться з 1960-х років, то затухаючи, то спалахуючи знову. 

Контракт на $500 млн було підписано між ізраїльською аерокосмічною компанією Israel Aerospace Industries (IAI) та урядом Марокко у грудні минулого року. Сторони зобов’язалися спільними зусиллями побудувати новий супутник, якому належить замінити нині діючий марокканський Mohammed VI-B. Доволі дивно спостерігати, як сьогоднішній Ізраїль підтримує ділові стосунки з Марокко, де переважна більшість населення сповідує сунітський іслам. Дивовижний приклад «співпраці наперекір», яка наглядно демонструє просте правило — коли справа доходить до питань національної безпеки та вигідних військових контрактів, релігійні суперечки швидко відступають на другий план. Бізнес, як він є.

Що до інших, можна побачити, як фінансування власного космічного сектора підвищує Канада. Ця країна була однією з засновниць космічної розвідувальної англоцентричної ініціативи «5 очей» (FVEY), до якої, окрім неї, увійшли ще Австралія, США, Нова Зеландія та Велика Британія (на сьогодні до них доєдналися Німеччина, Франція та Японія). 

Канада разом зі США ще у минулому столітті сформували Північноамериканське командування аерокосмічної оборони (NORAD), головними космічними місіями якого визначили відстеження космічних апаратів та превентивне виявлення ракетних загроз. Починаючи з червня 2022 року, Канада виділила додаткові $36,6 млрд на модернізацію цих систем в межах MORAD. Пропонується, щоб модернізація запроваджувалася поступово, а загалом її термін складе 20 років. Крім цього, країна вкладає гроші у розвиток свого сузір’я з трьох супутників Radarsat. Наприкінці минулого року уряд Канади пообіцяв виділити на це $740 млн, що передбачає розробку та виведення на орбіту четвертого супутника Radarsat.

Попередньо призначені для моніторингу атмосферних явищ, змін клімату та локалізації техногенних катастроф, у третю космічну епоху канадські супутники Radarsat, вочевидь, можуть розширити функціонал, акцентувавши свій ресурс і на вирішенні військових задач.

Стримування у космосі стає все більш актуальним, що спонукає країни вільного світу об’єднуватися у прагненні не втратити ініціативу у протистоянні з основними стратегічними суперниками на цьому напрямку: рф і КНР.

Поява нових військових командувань, профільних структурних підрозділів, які опікуються суто питаннями космічної безпеки та стримування, і зростання їхнього фінансування лише підтверджує цю тенденцію. Разом із тим можна помітити зміцнення рівня глобальної співпраці у напрямку військового космосу, яке виражається як у спільних навчаннях, так і в укладенні нових контрактів на побудову космічної інфраструктури та техніки.