У січні українські політики бігали наввипередки, щоби привітати Луїза Інасіу Лулу да Силву з перемогою. А він весь час тримав дулю у кишені.
Президент Бразилії сказав, що Володимир Зеленський «не може хотіти всього, а тому треба віддати Владіміру Путіну Крим» і знов жити звичайним життям. Тобто, не турбувати його далекою війною
Зеленський дійсно не може хотіти всього. Він не може хотіти приєднати до України пляж Копакабана чи заявити права на сельву Амазонії, не може захотіти знімати бразильські серіали у степах Херсонщини чи заявити футболіста Неймара за збірну України.
Це було б недоречно із боку Зеленського. Хоча українська громада б не відмовилась; принаймні від пляжів і Неймара.
Але питання Криму – то не питання бажання чи не бажання Зеленського. Це питання закону, бо Росія незаконно захопила Крим і потім пішла далі.
Тому дозволити Путіну залишити Крим собі – це стимулювати інші країни в майбутньому поводитися так само. І звісно, у президента Бразилії Лули да Силви із законом проблеми завжди.
Його навіть засудили за корупцію, відправивши до в'язниці, звідки він потім вийшов і знов став президентом. Прям, як наш Віктор Янукович.
І зрозуміло, чому українцям так сильно завжди подобались бразильські серіали. Принаймні у ті часи, коли українці голосували за Януковича і Ко.
Тому зрозуміло, чому президент Бразилії таке каже. Йому ті закони і верховенство права завжди муляли, а "порєшати" з Путіним у рамках BRICS завжди було приємніше.
Проте його думка, прямо скажемо, нікого не цікавить. Він не хоче допомагати Україні зброєю; добре, ми це запа'ятаємо.
Але і Путіну він особливо допомагати не може, бо боїться вторинних санкцій з боку США. Тож у майбутньому, коли бразильські футболісти будуть знов приїжджати грати в Україну, то схоже від них будуть вимагати не розповідати, як вони з дитинства мріяли грати за "Колос" із Ковалівки, а відповісти на питання: «Чий Крим?».