Готовність до змін, навіть вимушених, не завжди постає від інстинкту самозбереження. У Зе-команди панує щурячий рефлекс потопельників.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).
Інформаційна політика має змінитися — це головний висновок від спілкування Володимира Зеленського із журналістами цього тижня. Те, що, можливо, допомагало на початку війни зараз заважає.
У команди діючого президента завжди гарно виходило продавати майбутнє, — обіцяти, що щось визначне ось-ось станеться, і всім одразу стане добре. Але стратегія чекання дива (виберіть варіант: західних танків, літаків, далекобійних ракет, контрнаступу), яке все змінить, ну, буквально через «двє-трі нєдєлі» вже давно не працює.
Тому заміть єдиного ура-марафону потрібна чесна розмова. І про непопулярні рішення, і про складні варіанти завершення війни, і про недосконалу зовнішню політику, і про непросту зовнішню кон’юнктуру...
І нарешті про непросте майбутнє, яке станеться не лише через «поганих депутатів», або «поганих партнерів», а і через передвоєнну сліпоту та й уже зовсім недавні прорахунки. Чесна розмова має лише додати авторитету владі!
Бо пропаганда і цензура не в силі змусити людей не бачити очевидне. До речі, якщо такої чесної та відвертої розмови немає у спілкуванні із західними партнерами, то це взагалі катастрофа.
Адже там взагалі цінують лише аргументи, цифри та розрахунки. І терпіти не можуть емоційних пасажів, акторства та зверхності, тож, думай-те!