Проросійські громадяни України готуються до реваншу за грузинським сценарієм

Деякі наші сусіди регулярно дивляться відео із відверто українофобським підтекстом. Займатися інформаційною самогігієною дуже тяжко.

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).

Треба відкласти у бік усі переможні заяви, нібито в нас взагалі не лишилось проросійського електорату. Адже плани РФ вимагати квот для проросійських сил на виборах аж ніяк не безперспективні, бо їх ніхто все ще підтримують.

Буду відвертим, по факту проросійських виборців в нас досі дох*** до дверей: в Одесі, Кривому Розі, Харкові, Сумах, Полтаві, Чернігові, в інших містах... Якщо ви думаєте, ніби щоденні прильоти ракет по їхніх власних домівках, по школах їхніх дітей щось міняють, — то капітально неправі.

Переконаний, що дехто із читачів просто береже собі нерви (на відміну від мене), не потикаючись поза свою комфортну комунікаційну бульбашку із притомними джерелами та читачами. Ви уникаєте прикрих свідчень реальності:

• що фіглярам, які живуть із корупції, фіолетово, у касавароткє, чи у вишиванці красти;
• що сотні тисяч і мільйони власників українських паспортів вчепились у свої дебільні уявлення про реальність і не відмовляться від них, скільки б ракет не прилітало прямо по голові, скільки б родичів і друзів не загинуло від рук росіян;
• бо блазні вважають це платою за мешкання «у цій жахливій Україні», а не в «матушкє Рассіі».

Як політтехнолог, який понад 25 років займається виборами, можу констатувати, що певні цифри незмінні. Як було 15-20% відверто проросійського електорату, так і лишилось після територіальних претензій РФ 2003-го, після анонсу нападу на нас в серпні 2008-го, після анексії 2014-го та після початку Великої війни 2022-го.

А вся соціологія, яка твердить, ніби такі погляди повністю зникли й відповідна електоральна ніша колапсувала, — це брехня. Так-так, справжня дезінформаційна кампанія для заспокоєння чиїхось нервів ще підкріплена дійсною непрофесійністю.

Але це брехня цілковита. І так, ці 15-20% громадян України також скажуть своє вагоме слово, якщо влада дійсно, як обіцяє, винесе на референдум питання відмови від частини територій, російської як другої державної мови, відмови від НАТО, відмови від оборони, надання особливих прав російським окупантам і російськомовним...

Заплющувати на це очі, як це робиться досі, — не вихід, це надто велика помилка, за яку сплачено кров'ю тисяч українців. Навіть із таким гівном по шию можна (і треба) працювати — для цього й існує інститут держави, яка ніби самоусунулася в очікуванні перетворення на «УНР 2.0».