Міхаіл Сєргєєвіч відійшов у засвіти слідом за Леонідом Макаровичем. Владіміру Владіміровічу приготуватися, він наступний.
Ще одна відмінність українців від добрих росіян: хороші росіяни сьогодні співають оду померлому Міхаілу Горбачову. Дякують за волю.
Натомість українці розуміють, що свою свободу здобули своїми стараннями, боротьбою, а Горбачов просто опинився біля керма країни, яка сипалася. Так, він міг утопити у крові цю свободу, але він не наважився це зробити.
Важливо лише те, що не він приймав рішення, а лише реагувати на ситуацію. Він був на кормі корабля у штормі й обрав один ыз варіантів, який ніколи не став би реальністю, якби не було цього шторму.
На правду, смерть Горбачова без перебільшення знаменна подія, з ним остаточно пішла епоха, совєцька епоха. І, з одного боку, – російські Z-фашисти включили зашкальний рівень гейту, звинувачуючи його у розпаді СССР, бо то була велика імперія, а не те, що зараз і, бо Путін сказав, що розпад СССР був найбільшою катастрофою століття; а з іншого, – раз сказав Путін, то його вустами говорить провидіння.
Не варто також забувати, що і світ (переважно Західний) згадує Горбачова як людину, котра дала свободу, як Східній Європі, так і країнам СССР. Різниця тільки у тому, що всі країни Східної Європи скористалися своїм шансом, а от країни СССР не всі.
Власне сам Горбачов нічого такого не робив. Він просто був у той момент на чолі СССР, але не приймав він рішень ні на розвал, ні на свободу, бо ці рішення за нього прийняла економіка СССР.
Модель комуністичної держави, яка просто не працювала. Перестала працювати, як тільки впали захмарні ціни на нафту кінця 1970-х і в країни просто не було грошей, і не було їжі, і не було грошей купляти цю їжу, бо планова економіка не працює.
Горбачов не давав свободу Східній Європі. Якби була його воля, він би нікуди їх не відпустив, але в нього не було грошей і сил їх утримувати.
Горбачов не хотів об єднання Німеччини та руйнування Берлінського муру, просто на той момент СССР повністю залежав від Західних кредитів, повністю, і не мав сил їх віддавати. Ба більше, він потребував ще багато грошей зверху, а тому і вимушений був піти на умови цивілізованого світу і зупинив окупацію Східної Німеччини.
Горбачов не хотів розпаду СССР, він просто не зміг втримати всі ці процеси під контролем, хоч і намагався. Він силою намагався це зупинити, наприклад у країнах Балтії.
Горбачов був таким же совєцьким партійцем, як його старезні попередники, просто трошки молодший і все. Але суть була такою ж – він так само брехав про Чорнобиль і цим збільшував кількість жертв; саме при ньому помирав Василь Стус і саме він опонував тому ж Андрєю Сахарову у Москві.
Горбачов просто опинився у тому місці у той час, коли запас міцності Совєцького Союзу вичерпався, за нього все вирішила економіка. Вся ця "Перестройка", за яку його обожнювали у Західному світі, була просто визнанням факту, що воно не працює і зараз розвалиться.
Тож він просто дивився на результати роботи комуністичної партії за попередні 70 років і не міг нічого з цим зробити. Він бачив, як СССР витрачає останні долари на закупівлю зерна в Канаді, якого не вистачало, він бачив, як 40% рублів йде на військово промисловий комплекс і нічого з цим зробити не міг.
Так він хотів врятувати СССР не менше, ніж ті діди з ГКЧП, які хотіли його усунути. Просто він більше знав про економіку СССР, ніж вони, але навіть знаючи про це, відчайдушно намагався врятувати конаючу імперію – і не зміг, хоча намагався, але не зміг.
Бо для того, щоби врятувати СССР, – потрібна була економічна свобода, ринкова економіка. А економічна свобода завжди йде поряд зі свободою політичною.
Чи міг Горбачов втопити у крові всі паростки свободи? – Ну, чисто теоретично міг, але це б не змінило економічної ситуації та жодних обставин чи причин не можна порівнювати з Китаєм, бо комуністичний Китай тоді був дуже бідний, коли там у 1989 році задушили паростки свободи танками на центральної площі Пекіна.
Чи повторить РФ шлях СССР? – Поки що модель росії виглядає більш стійкою, просто тому, що на росії є ринкова економіка і поки вони її остаточно не зруйнували, завжди буде простий шлях повернутися до розвитку.
Зараз російська економіка виснажується санкціями та самосанкціями, у тому числі тими процесами, які є наслідком фашизації країни, що не сприяє притоку інвестицій і дуже сприяє відтоку мізків. Але просто змінити режим, політичний режим, і економіка відновиться.
Поступово, наздоганяючи втрачені роки, але відновиться. Поки що вони не пройшли точку не повернення, але поки режим не змінено, запаси міцності російської економіки так само вичерпуються.
Так, ринкова економіка працює краще, проте й шлях із 1991 року було пройдено значний. І що видається дуже добрим результатом у 1991 році, зараз бачиться як тотальне зубожіння.
А тому для росії є шанс повторити долю СССР, певно, через власну тупість, впертість і імперські амбіції. І не важливо, яким буде прізвище нового Горбачова, важливо, що у нього так само може не залишитись вибору.