Саміт Трампа й Сі не вирішив долю війни, але змінив її контекст.
30 жовтня у Південній Кореї відбулася перша зустріч президента США Дональда Трампа та голови КНР Сі Цзіньпіна після багаторічної перерви у стратегічному діалозі. Хоча саміт не завершився конкретними угодами, він може стати поворотною точкою у глобальній політиці, зокрема у питанні російсько-української війни.
Вашингтон змінює підхід.
На відміну від попередніх спроб американської адміністрації просунути власну рамку переговорів щодо війни, нинішній формат не містить ознак тиску на Київ або вимог до «швидкого миру». Це сигналізує про зміну стратегії США — замість пошуку тимчасового компромісу Вашингтон вибудовує довготривалу політичну архітектуру безпеки, у межах якої питання України буде розглядатися системно.
Зниження глобальної напруги.
Відмова від ескалації торговельної війни між США і Китаєм зменшує ризики масштабного геополітичного зіткнення, у якому війна в Україні могла б стати лише фрагментом великого протистояння. Поновлення діалогу між Вашингтоном і Пекіном, навпаки, відкриває вікно для багатостороннього врегулювання, у тому числі на українському напрямку.
Китай офіційно запрошений до процесу.
Факт згадки України та росії у перших заявах після зустрічі свідчить про готовність сторін включити Китай у дипломатичну архітектуру врегулювання. Для Пекіна це довгоочікуване визнання статусу глобального посередника, без участі якого зупинити війну неможливо. Для України ж — це сигнал, що її майбутнє дедалі більше інтегрується у баланс інтересів між двома наддержавами.
Нові часові рамки — до 2026 року.
Річна пауза в тарифній конфронтації між США і Китаєм створює своєрідне «вікно можливостей» для формування нової системи взаємин. Саме до кінця 2026 року можна очікувати появи контурів умовного «мирного пакету», де питання України стане частиною більш широкої геоекономічної угоди.
Український виклик — діяти проактивно.
З огляду на включення Пекіна в процес за згодою Вашингтона, Київ має активізувати політику на китайському напрямку, не чекаючи зовнішніх ініціатив. Навіть за складної історії двосторонніх відносин, можливими каналами комунікації можуть стати Туреччина, Саудівська Аравія, Казахстан, ОАЕ чи Польща.
Підсумок:
Саміт Трампа й Сі не вирішив долю війни, але змінив її контекст. Українське питання перестає бути суто регіональним — воно переходить у площину глобального американо-китайського діалогу. І від того, наскільки проактивно Київ зможе включитися у цей процес, залежатиме його реальна роль у майбутній системі міжнародної безпеки.