«Не падать духом, к нам, Тарас ведёт отряд. И вновь был принят бой, спочил навек российский враг».
Вищенаведені слова – перефразований текст із пісні Тімура Муцураєва, – які наскрізь змальовують стан справ на Росії. На тижні тамтешній пропагандист Сєргєй Марков "пробив чергове дно" (див. знімок екрана нижче – прим. ред.).
Тарас – просто ім'я, яке зчитується росіянами як українське. Басаєв – натомість, конкретна особа, котра для росіян уособлює тероризм.
Шаміль – це е лише Басаєв, але й героїчний імам, авторитет якого не може підважити й сучасна РФ. Два Шаміля, підсилюючи один одного, ніби зливаються в один потужний антиімперський образ.
Шевченко – це передусім Тарас Шевченко. Сучасній недоімперії поки що не зручно йому дорікати, як і Шамілю.
Шевченко – це також прізвище поширене й у самій РФ. Воно є нагадуванням про внесок України у розбудову імперії, яку ми прикінчимо разом із нащадками Шаміля.
Автор – Максим Майоров, аналітик Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки