Момент істини: «Як тільки – так зразу».
Панове, з вашого дозволу, нерепрезентативне і несоціологічне, для внутрішнього вжитку «своїх», опитування: якщо визнання кремлівським щуром «Л/ДНР» незалежними «державами» застукало вас зненацька, натисніть «1»; якщо ви вважаєте, що у Джонсона нормальна зачіска, натисніть «2». Дякуємо за відвертість, ми теж вибух на ковдро-повстяній фабриці вважаємо пересічною подією, дякувати богові – живі. Принаймні, поки що.
Знімаємо з себе будь-які звинувачення у претензіях на опанування громадською думкою, з ночі кожен з нас Портніков. Але «ассамбляж», влаштований щуром з витоками української державності перед оголошенням війни Україні, виводить нас на чітко прогнозований висновок – був час тролити Нелоха, настав час перегорнути сторінку, відсунути коробок з попкорном до кращих часів і готуватися до клонування Придністров'я на Придонбасся у якості пристойного варіанта. Купірування донбаського охвістя добігло кінця – останній огризок хвоста бідного Бобика упав під московський чобіт.
Здох не лише Бобик, а й Мінськ, Нормандія і жага квартального совка побачити приязнь у баньках кадебіста. А знаєте, хто виграв? Як це не смішно – той же Зе. Як воно, бідне, каралось, мучилось і каялося! Як воно хотіло розтанути у сліпаках бункерника, прагло вперти газпромівську ідею Штайнмєра у конституційне тіло України, пропетляти манівцями!
Нарешті, у нічному зверненні Зе до нації між реаліями офіційно оголошеної нам війни і совковим переспівом боунапартія «За мною Україна!» є й позитив: найвеличнішому не дозволять «перестати стріляти», в «засватану» голову навідається стратегія, кварталу-95 доведеться визнавати свій повний дилетантизм і приставати на план національного порятунку коаліцією професіоналів.
Констатуємо: ситуативний патріот, примушений щуром і згагою другого терміну до побіжного ознайомлення з передмовою до третього видання «Націоналізму» Дмитра Донцова, має стати формальним, принаймні, патріотом.
Ще заувага. Оголошення воєнного стану, вочевидь, спершу торкнеться наших Донецької і Луганської областей. Але якщо ДержДуму РФ не зупинять партнери (бо презентовані Заходом «персональні санкції до причетних» − це навіть не смішно) і щур настрополиться дранг нах вест далі, воєнний стан буде оголошений на всій території.
І так треба. Але умови воєнного стану передбачають цензуру інформаційного простору. На нас очікують обмеження: верховного головнокомандувача під час війни не можна називати своїм іменем поганялом.
Ну, що ж. До іменника «Нелох» будемо приторочувати прикметник «супернайвеличніший», а першу ледю іменувати виключно «праматінкою Євою». Їхнє тютчевське: «Блажен, кто посетил сей мир / В его минуты роковые!» доповнимо своїм: «І де ти у цю фатальну хвилину взялося на нашу голову?!».