145 років тому народився відважний борець за волю Україну. Обоє батьків належали до козацького роду і прищепили синові патріотизм.
«Минуть жахливі криваві роки боротьби й невпинна праця синів твоїх загоїть рани кривавої руїни, дасть пишні скарби для всіх народів світу. Лише праця дасть спокій і щастя Великій, Вільній Самостійній Україні», — говорив колись Симон Петлюра.
Що знаємо про нього ? Він прийшов зі світанком визвольних змагань і назавжди залишився в пам'яті українців, як Прометей, хоча не був ідеальним через свої соціал-демократичні погляди; а ще, бачив і знав за що змагався, життя своє віддав за найсвятіше — за Україну.
Задля того, щоби зрозуміти велич особистості Петлюри в українській історії, необхідно багато разів перечитати його публіцистичну спадщину, стоси статей журналіста-державника, який мав досвід проживання на Московії. Її хижу натуру він пізнав у брудних підвальних казематах.
Ще під час революції 1905-1907 років Симон Петлюра закликає свій народ до боротьби за соціальне і національне визволення. Подібно до радикально налаштованого земляка Миколи Міхновського, він волів відірвати Україну від чужої імперії:
«А ти, зневірений і втомлений, блукаєш серед цього бруду, чуток, провокацій, підлесливих обіцянок, котрі тільки розпорошують твої сили й розбивають твій дух. Зневір'ю, розчаруванню не може бути місця в час, коли на довгі літа вирішується твоя доля, твоє щастя, твій добробут. Тільки міць, єдність та тверде, непохитне стремління до повної незалежності й свободи може бути нашим побратимом...».
Життєві дороги Петлюри переорані бурхливими подіями революційної доби на Сході Європи; українське поле національно-визвольних змагань засівалося роками впродовж 1917-1926. Саме тоді всі національно-творчі елементи з запалом кинулися до праці з народом і серед народу.
На той час уродженця Полтави Симона Петлюру бачимо скрізь: на мітингах, з'їздах і в комітетах; на партійних засіданнях, у земстві й на парламентській трибуні Центральної Ради. Йому належить честь організації української республіканської армії, — відтворення занедбаної традиції збройної боротьби за Батьківщину, яку війн перейняв у того ж таки Міхновського.
Військові з'їзди дали Симонові керувати військовим міністерством Української Народної Республіки, а грудневе повстання року 1918 зробило його першою особою в армії. Боротьба проти московитської навали (як білої, так і червоної) поставила його на чолі держави, — ім'я його козаками занесене було до найдальшого села, до кожної хати від Збруча до Дону...
Впродовж якихось двох літ звичайна людина стає керівником держави; скромний працівник пера перетворюється на головного отамана української республіканської армії й керівником Директорії УНР. Петлюра був політиком, талановитим військовим та чудовим промовцем.
Перипетії визвольної боротьби примусили Симона залишити межі Батьківщини й виїхати за кордон, а разом із ним емігрував уряд і значна частина війська (згодом інтернованого у Румунії, Чехо-Словаччині та Польщі). Рік 1920 розпочинає період на вигнанні його чинности, продовжений до дня трагічної загибелі у Парижі.
1924 року родина Петлюри оселяється у французький столиці. Тут Симон активно займався публіцистичною діяльністю, висвітлюючи недавні події в Україні та виконує завдання еміграції; чимало його матеріалів було опубліковано у часописі «Тризуб».
Симон Петлюра повертається до політики через слово. Проте 25 травня 1926 року підкуплений чекістами сіоніст Шмуль Шварцбарт виконує, спланований Москвою наказ: фізично і публічно знищити борця за волю України. Пострілами із пістолета на паризькій вулиці Расін вбито Головного Отамана УНР.
Поховано славетного полтавця на Монпарнаському кладовищі у столиці Франції серед інших видатних історичних постатей. Петлюра став символом боротьби за волю й незалежність України, а також відродив забуті традиції до збройної боротьби за Батьківщину.
Попри свої ліві погляди Симон Петлюра безмірно вищий за те, що про нього думають нащадки, а особливо критики та вороги із Московії. Він — із породи вождів, людина із того тіста, що колись у давнину закладали династії, а в наш час, демократичний час стають національними героями на передовій.
Окремо медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, як 2019 року постать Симона Петлюру увічнили у Кам'янці-Подільському та Вінниці. Натомість у Полтаві досі ніяк не спроможуться встановити пам'ятник славетному землякові.