Майк Хоар – людина-епоха зі справді дивовижною долею.
Днями, 2 лютого, у віці майже 100 років, помер легендарний Майк Хоар, на прізвисько «Скажений Майк» – британський найманець ірландського походження, ветеран Другої світової війни, активний учасник Конголезських війн 60-тих років ХХ століття і низки інших конфліктів.
Майк Хоар – це людина-епоха зі справді дивовижною долею. Вояк, мандрівник, письменник.
Він народився 17 березня 1919 року в Індії, в ірландській родині. З дитинства прагнучи бути військовим, Хоар зробив непогану кар’єру в Британській армії, воював у Другій світовій війні, і в 1946 році вийшов у відставку в званні майора.
Після армії він отримав цілком цивільну професію бухгалтера, і в 1948 році переїхав до Південної Африки, де працював за спеціальністю, потім очолив яхт-клуб і керував кількома малими підприємствами. В 50-ті роки він захопився мотоциклами і здійснив декілька трансафриканських мотопробігів. А ще пізніше зайнявся організацією сафарі.
Чомбе були потрібні фахові військові і він запропонував Хоару вступити в жандармерію Катанги.
Хоар уклав дворічний контракт і сформував спеціальний загін «Коммандо 4» (цифра 4 означає порядковий номер підрозділу, яким Хоар командував за часи своєї військової служби), укомплектований білими найманцями з Західної Європи.
Без особливих пригод відслуживши перший контракт, в 1963 році Хоар знову повертається в Південну Африку. Тим часом в Конго вибухнуло прокомуністичне повстання Сімба, а в 1964 році Моіса Чомбе призначили на посаду прем’єр-міністра Конго.
І тоді Чомбе згадав про Хоара, знову запросивши його на службу, з проханням сформувати загін із найманців.
В нас мало уявляють, ким були повстанці Сімба і що це був за рух. Їхня ідеологія була заснована на комуністичних гаслах (які вони не могли осмислити за браком освіти) і тому вони користувались підтримкою комуністичних країн, перш за все СРСР і Куби.
Як це зазвичай буває з прокомуністичними рухами, Сімба швидко заплямували себе кривавими злочинами, які шокували світ.
Тому не варто дивуватися, що Хоар погодився на пропозицію Чомбе.
Він прибув до Конго з наміром відразу приступити до справи, проте виявилося, що для нього і його людей нема ні озброєння, ні екіпірування.
Утім за короткий термін Хоару вдалося сформувати новий підрозділ – «Коммандо 5».
Чисельність підрозділу становила близько 200 вояків.
В цьому загоні служили європейці, південноафриканці і конголезці, як білі, так і чорношкірі.
Одним з найбільш відомих вояків цього загону був легендарний «Конго-Мюллер», колишній вояк Вермахту, нагороджений Залізним хрестом, який він гордо носив на своїй уніформі найманця.
Паралельно в Конго також формувалися загони ще двох легендарних найманців – бельгійця Жана Шрамма і француза Боба Денара. Утім саме підрозділ Хоара став однією з ударних частин Конголезської національної армії, який брав участь в усіх ключових операціях під час придушення повстання Сімба. Серед іншого, Хоар і його вояки запобігли вбивству 1500 білих мешканців міста Стенвілль, звільнивши його від повстанців.
В квітні 1965 році перед Хоаром повстав новий ворог – в Конго на чолі загону кубинських комуністів прибув всесвітньовідомий комуністичний партизан Че Гевара, який прагнув підтримати своїх «побратимів по ідеології». Проте здійснити задумане йому не вдалося.
Врешті-решт, повстання було придушене, і Хоар знову повертається в Південну Африку.
Він зіграв одну з головних ролей в ліквідації поставців Сімба, а значить – важливу роль в історії Конго.
Ці події принесли Майку Хоару світову славу. Про нього і його людей писала практично вся світова преса, як західна, так і комуністична. Саме тоді Майкл Хоар отримав прізвисько «Скажений Майк» (англійською «Mad Mike»). Повстанці Сімба прозвали його «Скажений шукач» (англійською Mad Bloodhound), що відобразило його діяльність з виявлення і знищення Сімба.
Від них це почули журналісти НДР, які і рознесли це по світу (буквальний переклад словосполучення Mad Bloodhound, означає породу пошукових собак). Проте слово Bloodhound швидко відпало, а ось «скажений» – залишилося.
У країнах соцтабору Хоар швидко перетворився на символ найманства, а в СРСР його називали не інакше як «Кривавий кат».
Утім, як то часто буває з комуністами і їх прихильниками, жодних доказів військових злочинів Хоара не було пред’явлено.
В 1970-ті він спокійно жив у ПАР, здійснив трирічну подорож навколо світу на власній яхті разом зі своєю сім’єю в якості екіпажу, про що розповів у книзі «Три роки з Сільвією».
В кінці 1970-х років Хоара запросили військовим консультантом на зйомки фільму «Дикі гуси». В результат чимало героїв фільму мають реальні прообрази з закону «Коммандо 5», а сам Хоар став прототипом головного героя, якого грав Річард Бертон. На екрани фільм «Дикі гуси» вийшов в 1978 році.
У 1981 році 62-річний Хоар повертається до діла – за сприяння уряду ПАР він організував спробу перевороту на Сейшельських островах, намагаючись скинути місцевий соціалістичний уряд.
Група найманців прибула літаком на Сейшели під виглядом спортивної команди. Однак під час огляду в одного з туристів, які прилетіли сусіднім рейсом, виявили контрабанду. Тому митники почали оглядати багаж всіх прибулих пасажирів. Серед них виявився один з останніх найманців, який ще не встиг покинути будівлю аеропорту і до того ж був напідпитку. Під час огляду, він почав скандалити з митниками, тому його перевіряли дуже ретельно. І недарма – в сумці з фальшивим дном митник виявив розібраний автомат Калашникова. Піднялася тривога.
Весь план провалився і Хоару довелося діяти дуже швидко. Найманці захопили аеропорт, при цьому загинула тільки одна людина – один із найманців, від випадкового пострілу.
Захоплення аеропорту стало єдиним успіхом Хоара на Сейшелах. Змушений імпровізувати, він спробував захопити військову базу, недалеко від аеропорту. Однак ця спроба провалилася, і в наступні кілька годин, регулярні війська оточили найманців в аеропорту.
Декілька годин вони відбивали всі атаки, а потім захопили прибулий на посадку індійський авіалайнер, на якому і вилетіли. В полон потрапило лише п’ять найманців (два роки вони провели у в’язниці і були помилувані). А Хоара в ПАР демонстративно засудили за захоплення авіалайнера на 10 років, утім відсидів він лише три, і був випущений достроково.
Після цього Хоар остаточно пішов на пенсію. Він був щасливо одружений і мав багато дітей і онуків. Також він є автором низки книг про свої пригоди і війни в Конго.
За життя Майка Хоара могли вбити незліченну кількість разів, але він тихо помер в лікарні в південноафриканському Дурбані, у віці майже 100 років, і переживши усіх відомих учасників подій в Конго 60-х років і усіх своїх ворогів.
Його син сказав: «Майк Хоар жив у відповідності зі своєю філософією, згідно з якою ви живете більше, якщо ви постійно піддаєтеся небезпеці, тому він і прожив понад 100 років».
Спеціально для «Останнього Бастіону»