У нас дуже багато говорять і пишуть про олігархію. Цей термін давно вже перетворився на такий собі політичний штамп-лякалку.
Однак, що стосується теоретико-методологічного обґрунтування поняття "олігархія", розкриття її соціально-економічного змісту, як одного з різновидів тіньової економіки, то воно практично перебуває на нульовій позначці. Так є, на жаль.
Сучасну ж олігархію не можна зрівнювати ані з олігархією Античної доби, яка була легітимною в очах тодішнього суспільства. То була аристократична еліта, яка тримала у своїх руках і владу, і власність (подібний статус олігархії відповідав морально-етичним нормам античного суспільства).
Тим паче, не можна порівнювати з фінансовою олігархією XIX-XX століть, яка стала результатом відносно тривалого історичного процесу концентрації та централізації капіталу. Це призвело до формування фінансового капіталу.
Системоутворюючим фактором сучасної олігархії є корупція – зрощування функцій приватного бізнесу і державного управління. Сутність олігархії визначається не масштаб капіталу, а результат злиття корумпованого чиновництва з приватним бізнесом.
У цьому контексті олігархами слід вважати конкретних осіб, які створили бізнес або прийшли до влади на основі тіньової змови між владою і бізнесом. (Це злиття відбувається не лише на державному рівні, а й на місцевому).
Олігархії притаманна нечесні та недобросовісні форми конкуренції, яка не гидується такими брудними методами, як: рейдерство, тіньова змова щодо монопольних високих цін, аж до вбивств конкурентів. І це все завдає не лише найбільшої матеріальної, але й морально-етичної шкоди українському суспільству.
Високі прибутки олігархії не є критерієм, що характеризує ефективність їх менеджменту. Злиття з владою дає можливість олігархічному бізнесу використовувати отримані корупційним шляхом привілеї та не докладати зусиль до підвищення ефективності системи управління (підвищення конкурентоспроможності господарюючих суб'єктів за рахунок поліпшення якості продукції, інноваційного характеру виробництва, формування привабливого іміджу підприємства).
Олігархія в основному спирається на сировинний сектор і на експортну орієнтацію сировинних продуктів. Це ставить під загрозу реалізацію стратегічних цілей розвитку країни, орієнтованих на впровадження інноваційних технологій у національну економіку.
Іншими словами, для олігархії характерний неефективний менеджмент. А це проявляється у прагненні олігархічних структур на отримання миттєвого прибутку будь-якою ціною і засобами, а не на досягнення конкурентних переваг.
Це обумовлює їхній невисокий рівень корпоративного управління, недооцінку розробки стратегічного менеджменту, відсутність інвестицій в новітні технології, безвідповідальну соціальну політику, збереження практики кумівства, земляцтва тощо. Але основною причиною гіпертрофованих масштабів олігархії в Україні, як уже мовилося на початку, – завжди була слабкість влади!