Patriot для інших: Київ програє боротьбу за перехоплювачі.
Американські та західні експерти дедалі частіше вказують на фундаментальні, а не тактичні проблеми, з якими стикається Україна у протистоянні з росією.
Ключовим чинником стає гострий дефіцит систем протиповітряної оборони, насамперед ракет-перехоплювачів Patriot, на тлі виснаження запасів США та перерозподілу ресурсів.
Дженніфер Кавана, старша наукова співробітниця та директорка з військового аналізу в Defense Priorities, а також професорка Центру досліджень безпеки Джорджтаунського університету США, стверджує, що наратив про «перелом у війні» на користь України не відповідає дійсності.
Кадрові перестановки у військовому та політичному керівництві Києва, за її оцінкою, свідчать про протилежне: за сприятливої ситуації на фронті такі кадрові рішення зазвичай не потрібні.
Україна обмежена структурними чинниками, які неможливо подолати заміною окремих посадовців. Серед них — хронічна нестача особового складу, яка лише поглиблюватиметься, та критичний дефіцит засобів ППО.
Особливу увагу експерти приділяють майбутній зимі. За словами Кавани, Україна ризикує увійти в холодний сезон, практично не маючи достатньої кількості ракет Patriot, тоді як росія суттєво наростила виробництво балістичних ракет — за деякими оцінками, удвічі.
Американські Patriot залишаються одним із небагатьох надійних засобів перехоплення російських балістичних ракет. Однак світові запаси цих перехоплювачів украй обмежені.
США виробляють близько 650 одиниць на рік і планують збільшити виробництво приблизно до 2000 ракет на рік до 2030 року. Проте навіть передання Україні всього обсягу виробництва було б недостатньо для повноцінного захисту, особливо з огляду на те, що для знищення однієї цілі часто потрібно кілька ракет.
Ситуація різко погіршилася після початку війни на Близькому Сході — конфлікту з Іраном. Значну частину обмежених запасів перехоплювачів було перекинуто до цього регіону.
За оцінками, американські сили та їхні партнери в Перській затоці витратили значну частину наявних ракет Patriot і боєприпасів для пов’язаних із ними систем. Відновлення власних запасів США та їхніх союзників у регіоні тепер конкурує з постачаннями Києву, а в окремих випадках має вищий пріоритет.
Виснаження ракетних арсеналів США є настільки серйозним, що експерти вказують на неготовність Вашингтона навіть до гіпотетичного масштабного конфлікту з Китаєм.
Пропозиції щодо ліцензування виробництва ракет Patriot на території України Кавана та інші аналітики вважають нереалістичними й потенційно шкідливими у короткостроковій перспективі.
Ця технологія належить до найбільш чутливих в американському арсеналі. Українські підприємства навряд чи зможуть швидко забезпечити необхідний рівень безпеки та дотримання виробничих стандартів, а американські компанії навряд чи інвестуватимуть у заводи в зоні активних бойових дій.
Навіть у разі ухвалення позитивного рішення цей процес триватиме п’ять і більше років, а отже, не розв’яже проблему нинішнього дефіциту. Крім того, передання такої технології створює ризик її потрапляння до противників.
Ідея створення власної української системи ППО, готовність якої анонсовано на кінець 2026-го — початок 2027 року, також викликає скепсис. Складність її інтеграції з іноземними компонентами робить такі строки малоймовірними.
Спроби розв’язати проблему шляхом «полювання» на російські пускові установки балістичних ракет, зокрема з використанням комерційних технологій зв’язку або модернізованої авіації, експерти оцінюють як малоефективні з оперативного погляду.
Досвід США у конфліктах на Близькому Сході показав, що навіть за значної переваги в розвідці та засобах ураження мобільні пускові установки залишаються складними цілями, а значна частина потенціалу противника зберігається. Такі кроки також посилюють ризик ескалації.
У ширшому контексті американські аналітики фіксують зміну пріоритетів Вашингтона. Постачання озброєнь Україні дедалі частіше розглядають крізь призму продажу європейським партнерам, а не прямих трансфертів з американських запасів. Акцент зміщується в бік пошуку дипломатичних рішень, а не нарощування обсягів озброєнь.
Структурний дефіцит перехоплювачів, виснаження арсеналів і конкуренція за обмежені ресурси між різними театрами воєнних дій створюють ситуацію, за якої Україна не може розраховувати на швидке й достатнє поповнення ППО коштом США.
Ці оцінки, висловлені фахівцями американських аналітичних центрів та академічних установ, змальовують картину, за якої саме технічні й виробничі обмеження США, а не лише політична воля, стають визначальним чинником.
Масштаб російського ракетного тиску в поєднанні з обмеженими виробничими потужностями Заходу щодо випуску перехоплювачів формує довгостроковий виклик, якого неможливо подолати кадровими рішеннями або точковими постачаннями.
Водночас деякі українські експерти, зокрема Роман Світан, вважають, що за нинішньої ситуації єдиним ефективним засобом стримування ракетних атак росії може стати створення ракетної загрози безпосередньо для Москви.
Як приклад Роман Світан наводить досвід Ірану, який, маючи слабку систему ППО, зірвав воєнні плани своїх противників завдяки ракетним ударам по чутливих цілях і змусив їх згадати про дипломатичні методи врегулювання конфлікту.