Азійські лідери, які готові були миритися з російським вторгненням в Україну, нині втрачають терпіння і замислюються про майбутнє без РФ.
Із-поміж тих, хто має намір ділити шкуру ще не вбитого ведмедя з московії, найперше варто виділити комуністичний Китай (тобто, КНР), Індію і Туреччину.
Сі Цзіньпін, Нарендра Моді та Реджеп Тайїп Ердоган холодно відреагували на оголошення про те, що 4 тимчасово окуповані росією українські регіони планують "референдуми" з метою приєднання до РФ.
Туреччина, яка була (і, певно досі лишається – прим. ред.) у центрі посередництва між колективним Заходом і росією, виступила з різкою критикою анексії частини українських земель, зазначивши, що «стурбована спробами організувати односторонні референдуми, котрі не будуть визнані міжнародною спільнотою, а навпаки, ускладнять зусилля з пожвавлення дипломатичного процесу та поглиблять нестабільність».
Президент Ердоган на нещодавньому брифінгу у Нью-Йорку вчергове повторив, що завжди підтримував територіальну цілісність, незалежність і суверенітет України.
Водночас, згадуючи нещодавню дискусію з Владіміром Путіним у Самарканді, турецький лідер сказав в інтерв'ю Службі суспільного мовлення США: «Президент РФ фактично демонструє, що готовий покінчити з війною якомога швидше. Це було моє враження, тому що те, як йдуть справи, є досить проблематичним».
Ердоган не перший, хто закінчив зустріч із кремлівським бункерним щуром з оманливим враженням, але Туреччина також стикається з іншими, серйознішими викликами, зокрема фінансові установи країни перебувають під санкційним тиском США через допомогу РФ в обході тих же санкцій.
Два приватні банки – "DenizBank" та "İşbank" – призупинили використання російської платіжної системи "Мир" цього тижня після того, як Вашинґтон розширив свій санкційний список проти РФ, додавши туди керівника організації, котра якраз і керує "Миром".
Натомість прем'єр-міністра Індії Нарендру Моді, якого президент Франції Емманюель Макрон похвали за те, що він сказав Путіну в очі, що зараз не час для війни, відверто закликають супроводжувати свої поодинокі публічні коментарі конкретними діями, можна на користь України звісно.
Міжнародна спільнота в особі колективного Заходу з нетерпінням чекає, коли Індія нарешті визначиться й стане на якусь зі сторін, оскільки наразі уряд Моді за його ж власним висловлюванням "жонглює м'ячами на високому дроті".
Індійський міністр закордонних справ Індії Субраманьям Джайшанкар під час виступу у Колумбійському університеті Нью-Йорка цього тижня лише побічно згадав про Україну, але припустив, що його країна переоцінила своє ставлення до США.
«Протягом майже 50 років із різних причин – я не кажу, що ми були винні або США були винні, – але факт полягає у тому, що ми ставилися до Америки з підозрою, з великою настороженістю. Це були дуже суттєві, виважені відносини, але загальна оцінка зовнішньої політики США була глибокою обережністю, якщо не глибокою підозрою.
Нам знадобилося багато зусиль, аби подолати попередні припущення, щоби налагодити інші відносини зі США, і одна з великих змін, яких досяг прем'єр-міністр Моді... Він не несе ідеологічного багажу, він не є людиною, яка має коріння, у певному світогляді, який принципово віддаляє вас від США, але він уособлює собою весь народ Індії», – йдеться у виступі Субраманьяма Джайшанкара.
Заяви очільника МЗС Індії знайшло відображення у підході цієї азійської країни до України, де Нью-Делі зробив невеликі кроки від нейтралітету і непідтримки агресії Москви: сам Моді та його урядовці постійно посилаються на дотримання Статуту ООН і засуджують воєнні злочини, скоєні росіянами у Бучі.
На відміну від Туреччини та Індії КНР є міцнішим горішком, і часто непрозорі заяви китайського лідера відкриті для суперечливих інтерпретацій, адже Пекін усе ще вважає, що його альянс із Москвою необхідний, аби тримати Вашинґтон під контролем.
Однак заяви, які надійшли цього тижня від речника міністерства закордонних справ комуністичного Китаю, навряд чи схвалювали ризик Путіна і надалі просуватися вглиб України, особливо під виглядом квазіреферендумів.
Станом на сьогодні Сі Цзіньпін з одного боку прагне напозір дистанціюватися від РФ, а з іншого – приховано допомагає путінському режиму зброєю та іншими постачами, отримуючи за це природні ресурси Далекого Сходу і Сибіру, котрі невдовзі перейдуть КНР у спадок.
Насамкінець слід згадати думку одного колишнього міністра закордонних справ Великої Британії, який сказав наступне:
«Поки що росія зберегла тісні зв'язки з країнами по всьому світу, маючи союзників, які все ще готові чинити опір Заходу та знаходити причини, щоби виправдовувати дії Москви. Я думаю, вони будуть додатково страхуватися від потенційної поразки РФ у війні проти України, тому вони повинні бути відкритими для налагодження діалогу з Заходом. Зараз зрозуміло, що росія не може виграти, але це, очевидно, не те ж саме, що програти. І саме не ось це останнє і розраховують азійські партнери Путіна».
Окремо "Останній Бастіон" радить читачам згадати, що США можуть спробувати знищити Чорноморський флот або всі російські бази у тимчасово окупованому Криму.