«Геноцид геноциду рознь», — так міркують собі неофіти сіонізму, торгуючи із рашистами. Тому Тель-Авіву ближче поведінка Москви, ніж Києва.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Якось у представників однієї східноєвропейської країни, які якраз відбиваються від геноциду, виникло питання. А чому це одна близькосхідна країна не те що не продає нам таку потрібну зброю, а ще й забороняє її перепродаж від третіх країн, хоча при цьому попередньо допомогла озброїтися країні-агресору?
Але ось у представників та адвокатів близькосхідної країни втомились очі демонстративно підморгувати зі словами — «Ми передаємо допомогу, просто дуже таємно і ви ніколи не дізнаєтесь». Затим було сказано наступне:
«Та ви що, у нас тут дуже складна безпекова ситуація, що вимагає нейтралітету. Навіть, якщо ми просто дозволимо іншим передати вам колись куплену у нас зброю, ваша країна-агресор може образитися і почати тісне співробітництво із нашими ворогами! Потім ще й по нас стріляти будуть».
Еге-ге... Минуло зовсім небагато часу і хочеться запитати словами класика — ну що, синки із пейсами у лапсердаках, допомогла вам ваша багатостороння дипломатія?
Також ця ж близькосхідна держава допомогла збільшити нашому ворогу товарообіг на 30% за рік, в тому числі купити крадене з однієї східноєвропейської країни зерно, продати підсанкційні чіпи та інше барахло подвійного призначення. Дива дипломатії, не інакше.
Але найбільше прикро, що ця близькосхідна країна висновків не зробила і продовжує ту саму політику щодо східноєвропейської. Нічому не вчаться, певно, то так на роду їм написано.