«Яструби миру» з усіх усюд злітаються до Києва вимагаючи пристати на їхні умови. Вони прагнуть повернути світ до трагічних подій 24.II.2022.
Станом на тепер існує (та проштовхується західними партнерами, які нам аж ніякі не союзники) 2 популярних і доволі деструктивних стратегії, між якими розривають українську громаду. А саме:
Ну, не буде в нас так, як у Фінляндії, не відкупимося ми частиною країни й не заживемо тихо-мирно на обрубку. Це взагалі нелогічно посилатися на якусь іншу, минулу історичну реальність для обґрунтування поточних пропозицій.
Із таким же успіхом можна підкріплювати пропозицію війни без передишки прикладом Афґаністану. Його населення, не бажаючи коритися окупантам із півночі, боролося без упину і років через 10 досягло «краху Імперії Зла» («нравіца — нєнравіца — імперія розвалиться»).
Українцям конче потрібне зниження інтенсивності бойових дій, це так. Але ж не ціною офіційної відмови від територій, позаблоковості, нейтральності (як от у Швейцарії чи Австрії), «втарога-гасударствєннаґо-язика-а-нє-етай-мови» та інших принципових обмежень суверенітету.
Просто панівні нині угруповання, не тільки у Києві, а й Варшаві, Берліні, Брюсселі, Парижі, Лондоні та Вашинґтоні не спроможні розв'язати цю надскладну задачу (або не зацікавлені в її вирішенні). От їхні рупори вкупі з індукованими зомбі й морочать голову публіці прекраснодушною маячнею на радість могильникам українського народу.
Вочевидь, цю задачу на поточних умовах виконати неможливо. Переконана, що території Сходу та Півдня (починаючи ще з лютого 2014 року) здали без опору разом із населенням за лічені дні не для того, щоб їх повертати.