Золоті монети, коштовності та інші прикраси – все це розкладено довкола решток людей, померлих понад 7000 років тому на Балканах.
На приголомшливу знахідку ще у 1970-х роках натрапили археологи у Болгарії, стародавнє поховання досліджували ретельно впродовж десятиліть після відкриття.
Такі відомості повідомляє інформаційна агенція "Останній Бастіон" із посиланням на міжнародне науково-популярне видання "Ancient Origins".
Під час розкопок дослідники натрапили на величезний некрополь мідного віку 5-го тисячоліття до Різдва Христового із найдавнішими золотими артефактами, знайденими поблизу сучасного міста Варна.
Всередині поховання були скелет невідомого чоловіка високого суспільного статусу та незбагненні багатства – у цьому похованні було знайдено більше золота, ніж деінде того ж історичного періоду.
Науковці відразу дали назву виявленій археологічній культурі – Варненська, – яку тільки у XXI столітті прирівняли до великих цивілізацій минулого: Месопотамії, Єґипту, долини Інду, Еллади, басейну Янцзи та Хуанхе.
За твердженням болгарських дослідників, дивовижна Варненська культура, не була маленьким і незначним суспільством, яке виникло нізвідки й швидко зникло на сторінках історії, – це надзвичайно розвинена цивілізація, яка створювала артефакти із золота.
Нині розташований у причорноморському болгарському місті найвідоміший в усій Європі некрополь відображає багатство культурних звичаїв, складні похоронні обряди, давню систему вірувань і здатність виробляти вишукані та майстерно виготовлені товари.
Знайдені у шарах ґрунту археологічні докази свідчать про те, що обробка золота розпочалася на Балканах між 4600 і 4200 роками до Різдва Христового; у міру прогресу, ремісники опанували металургію, експериментуючи з поєднанням міді, золота і срібла.
Подальше зростання контактів із сусідами як на Півночі, так і на Півдні врешті-решт відкрило торгові відносини в Чорноморському та далі у Середземноморському регіоні, що мало велике значення для розвитку суспільства.
Глибока затока, вздовж якої розташовувалися поселення теперішньої Варни, стала зручною гаванню для кораблів, що плавали через Босфор і Дарданелли на Близький Схід, сприяючи збільшенню та узаможненню поселення.
Дійсно, у Варненській культурі, яка до початку 4-го тисячоліття до Різдва Христового почала занепадати, помічено, що приблизно у цей час чоловіки стали отримувати краще посмертне ставлення.
На сьогодні існує гіпотеза, що занепад цивілізації – результат суми чинників, включаючи зміну клімату, яка перетворила великі площі орних земель на болота і солончаки, а також вторгнення кочівників з українських степів.
Хоча Варненська культура не залишила по собі прямих нащадків, члени цієї цивілізації заклали основу для появи подібних на решті Європи; навички у металургії були безпрецедентними, про що свідчать зокрема давньогрецькі історики.
А проте, "Останній Бастіон" нагадує своїм читачам, що на дні Чорного моря зберігаються недоторканими десятки галер, адже там повна або майже повна відсутність кисню, який сприяє розкладанню.