Багато хто з яких, до речі, інвентарю взагалі не містив. Такі ось нитки історії, які ведуть до нинішніх мерзенних часів.
90 років тому на місці майбутнього металургійного гіганта "Азовсталь" археологи провели масштабні розкопки. За наказом більшовиків шукали скарб.
Однак дійсність виявилася химернішою, ніж очікували польові дослідники. Експедицію, учасники якої натрапили на давнє поховання періоду енеоліту (Нижньодонська культура – прим. ред.), очолював киянин Микола Макаренко.
У результаті кількатижневих розкопів долини гирла річки Кальміусу археологи зрозуміли – перед ними стародавня "братська могила" (великий могильник із понад 100 людськими похованнями). Всередині знайшли купу цікавого інвентарю: від стріл і прикрас до зубів дикого кабана, які виконували функцію оберега.
Швидше за все, давні люди, котрі мешкали на місці тепер уже зруйнованого російським окупаційно-терористичним контингентом заводу "Азовсталь", ховали себе кілька століть поспіль саме там, через наявність поблизу річки. Про символізм річок у концепції переходу в потойбіччя відомо давно, згадаймо хоча б Стікс із грецької міфології.
Маріупольський могильний комплекс простягався аж до впадіння у русло Кальміусу притоки Кальчик, що, швидше за все, і є легендарною Калкою. За легендами, на її берегах у 1223 році відбулася битва між русько-половецьким альянсом і монгольським корпусом.
Фактично, "проклята місцина" передала металургійному гіганту недобрий спадок, який оприявнився цьогоріч під час російського повномасштабного вторгнення. "Азовсталь" знову стала могильником разом із рештою колись приморської перлини Маріуполя.
А проте, "Останній Бастіон" радить згадати, що архітектурна спадщина Опанаса Сластіона для дітей провінційної Лохвиці на Полтавщині вражає своєю величною красою. Проте через недбалість поступово руйнується.