Землі між Амуром, Уссурі й Тихим океаном на зламі XIX-XX століть були наново заселені. Російський царат використав для цього українців.
Відповідні архівні кадри оприлюднив черкаський краєзнавець Анатолій Терещенко. Далекі лісисто-болотисті терени, де крім ведмедів, вовків, лисиць, кабанів і борсуків ще й мешкали тигри, необхідно було перетворити на родючу ріллю.
Із цим завданням якнайкраще впоралися вихідці Наддніпрянської України. Полтавці, кияни, чернігівці, черкасці й інші простували із теплого заходу на холодний і мокрий схід, де у 1900-х роках постав наш Зелений клин.
«Подивіться на ці, Богом забуті, землі. Люди у вишиванках — перші українські родини на Далекому Сході, так звані колоністи. Завдяки їхній невтомній праці народжувався відомий сьогодні закуток на березі Тихого океану під назвою «Зелений клин». Чому саме «зелений»? На думку професора Іоаникія Шимоновича, слід пояснювати місцевими лісами. А «клин» – географічним положенням», — коментує архівні знімки Анатолій Терещенко.
Втім, найімовірніший, під «клином» на той час люди мали на увазі просто наділ землі (ділянку). Саме земельне питання стало причиною великого міграційного потоку, який вирушив у напрямку далекого Японського моря.
Скласти уявлення про поселення, побут, житло, одяг далекосхідних українців понад 100 років тому дозволяють фотографії етнографа Аркадія Зарембського, зроблені на Далекому Сході. Просто помилуйтеся цією красою!