Усіх, кому 18+, запрошуємо до прозекторської. Це напроти шостої палати. На оцинкованому столі – труп оптимізму. Розтин.
Братів і сестер попереджаємо: нижче буде подано не вельми патріотичний текст патріота, котрий вагається, чи емігрувати до королівства, де ще не «всьо пропало», чи ще спробувати втекти від гурту бидла? Бо ондечки – увесь синьо-жовтий горизонт з рогами навстріч, пилюгою стовпом, ревищем «зе-е-е-е!!!», гуркотом копит, кізяками навсібіч… Гидко. Але й страшно.
Хто там вже заслаб? Ще раз, панове – текст для циніків, одесную у самому верхньому куточку монітора хрещик – клікніть і вам полегшає. Стане какаяразніца і ви навіть побачите кінець. Причім – не один.
О-о, нас відчутно поменшало. Що ж, жалкуємо, але на це очікували. Зачиніть, наші, за ними двері, бо відгонить. Здається, все. Готові, українці? Так, де тут хірургічна дротова пилка Джильї?
Лоботомія:
Оця сіра, із зеленуватим нальотом субстанція у черепній коробці самогубця і є рушійною силою нації. Це – мізки народу, отого, котрого «Правди сила ніким звойована ще не була».
Посміємо заперечити панові Тичині, поет ліпив горбатого, якщо буде дозволене арго у контексті поетики. Цю віртуальну силу звоювала на раз нехіть поворушити оцими самими мізками, побачити «голого хвастова» під машкарою реформатора, рятівника обездолених вчительок і пенсів, безкомпромісного розвінчувача попередників, віртуоза-п****іста, обнулювача тарифів і розбійників, найвеличнішого лідера, практично Соломона.
Менше з тим, отут, у заплутаних звивинах народжується геть усе – від очікування на «сонце низенько, вечір близенько» і далі з усіма зупинками аж до клоуна на президентській табуретці. Дивіться, ось на лівій півкулі – хата скраю, ось на правій – сльоза на вишиванці.
Стоп. В субдуральному просторі де-факто висохла серозна рідина (по-нашому – олія). Практично не пальпується вузол нейронів, відповідальних у мізках за здоровий глузд, бо 48 відсотків опитаних «Рейтингом» українців вважають «успішним» візит Зе до США.
Тут нам підказують медбрати-інтерни, що пацієнт за два роки до цього втратив здатність встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Тому запитання: «в чому конкретно полягає успішність візиту?», ймовірно, й було причиною суїциду.
Опоньки, це – не гіпокамп (лімбічний або нюхальний шматок мозку, який управляє моментальною пам'яттю – авт.), це – друшляк! Ось вона звідки – перманентна забудькуватість новопреставленого!
Звертаємо увагу практикантів: маємо очевидну симптоматику хвороби Альцгеймера. Бо пацієнт до найменших дрібниць пам'ятав давні обставини: звірячого убивства брата Порошенком, його ж бузувірське заливання київських тортів кров'ю невинних гіві з моторолами, цинічний наказ п'ятого силами трьох катерів окупувати Кубань.
Але з наразі розпанаханої пам'яті начисто вимило десятки недавніх обіцянок, зокрема,
Мало? Рекомендація інтернам в прозекторській і фанатам зеленої цвілі: тег #брехняЗе вам у руки.
Мацаємо півкулі далі і з'ясовуємо, що у субстанції під скальпелем команди на здатність стояти прямо, множити два на два, наступати на граблі і пов'язувати їх з гулями на лобі, дмухати на гаряче, не пудьорити проти вітру, але злітати проти нього, ще не прописані в програмі.
І чужий Windows тут збоку, не тягне місцеве «залізо». Субстанція, як баран на нові ворота, дивиться на Windows'ове: «Для цього прилаштунку потрібна новіша версія». А її, як сказав би Леонід Талалай: «Не завезли, іще нема».
Діагноз після розтину:
Посттравматичний синдром від перегляду «Сватів», «Слуги народу» та абсцентних концертів ВК-95; анемія совісті; алергічна сверблячка на шоколад з бажанням їсти крейду, глину, зубну пасту і сирі макарони аж до анафілактичного шоку; ідіосинкразія на армію, віру і мову etc.
…Почулося хірургове: «Зашивай. Тут безнадійно»?
Чи спробувати ще прочитати тичинове по-своєму, доладно до ситуації, часів і постсовєцьких просторів, на всю прозекторську:
«…На українських нивах, на російських,
на білоруських — я прошу, молю! —
вбивайте ворогів, злодюг злодійських,
вбивайте без жалю!»?