Експрезидент США розкрив деякі секрети американо-іранського протистояння. Виявилося, що Тегеран погрожує заради піару серед мусульман.
У соціальній мережі «X» (колишній «Twitter» — прим. ред.) Дональд Трамп розповів цікаву історію, яка описує суть шиїтського режиму. За твердженнями експрезидента, Іран лицемірна держава, яка маніпулює релігійними почуттями.
«Іранці зателефонували нам і сказали: «Слухайте, ми не маємо вибору. Ми мусимо вдарити по вас, тому що нам потрібно показати самоповагу». І я їх зрозумів. Ми вдарили по них, тепер вони збираються щось зробити у відповідь. Вони сказали, що запустять 18 ракет на певну військову базу США на Близькому Сході. Ви пам'ятаєте ту ніч. Цікава була ніч...
Я був єдиним, хто не нервував, бо знав, що станеться. Вони сказали нам: «Не турбуйтеся. Ми запустимо 18 ракет за вашими військовими базами, але жодна з них влучить у базу». Я маю сказати, що це дуже точні ракети. Це ракети, які насправді ніколи не промахуються. Вони дуже надійні, дуже точні», — зазначив Дональд Трамп.
У цій історії йдеться про широко розрекламований «удар у відповідь» Ірану по США після вбивства генерал-майора Касема Сулеймані у Багдадському летовищі 3 січня 2020 року. Тоді іранський режим пригрозив «знищити, як мінімум, два американські об'єкти в Іраку»: авіабазу Айн-аль-Асад та аеродром у провінції Ербіль.
Окрім того, було оголошено про наміри атакувати Дубай і Хайфу. Проте за гучними погрозами жодного обстрілу території Об'єднаних Арабських Еміратів та Ізраїлю так і не сталося. Певно, Тегеран побоявся, що два найголовніших союзники США на Близькому Сході попросять Вашинґтон надіслати кілька авіаносців для захисту своїх інтересів.
Зазначимо, що про «удари у відповідь» у ті дні широко писала західна преса. Всі ці повідомлення нагадували рекламну піар-компанію, яку всіляко підтримував Пентаґон та адміністрація президента Трампа.
Вже нині, після кривавої бійні, спершу влаштованої ХАМАС в Ізраїлі, а потім ЦАХАЛ у секторі Ґаза, Іран виступив із погрозами на адресу єврейської держави. Тегеран укотре «попередив», що якщо «сіоністський режим розпочне наземну операцію, то по Ізраїлю буде завдано масованого ракетного удару».
Як бачимо, гучні слова іранського режиму не втілилися у життя. Так само, як і підтримка палестинського народу іншими мусульманськими та арабськими країнами обмежилася виключно багатотисячними вуличними маніфестаціями, але аж ніяк не гуманітарною чи фінансовою допомогою.
Поборникам вільної Палестини зручно грозити Ізраїлю з-за кордону, де безпечно. Адже коли ЦАХАЛ перетнув усі горезвісні «червоні лінії», посиливши різанину у Ґазі, в Ірані, Лівані, Сирії, Саудівській Аравії, Іраку, Єґипті та Пакистані оголосили про «принцип стратегічного терпіння із метою мінімізувати ризики та втрати, розпочавши підготовку до реальної загрози», загрози, відповіді на яку не буде крім галасливих проклять.