Релігійні обряди й вірування жителів Фінікії (теперішній Ліван) загалом були спільними з ритуалами та звичаями їхніх сусідів у Ханаані.
Оскільки ця територія не була єдиним державним утворенням, а торгово-політичним союзом самодостатніх міст (як от Тир, Сидон, Бібл, Акра), то і не існувало єдиного пантеону божеств.
Там, де були розселені фінікійські племена, можна зустріти власні пантеони вищих сил, які відрізняються один від одного, хоча їхні імена й могли бути однаковими чи, принаймні, дуже схожими за звучанням.
За твердженням археологів, етнографів та істориків, які досліджують цивілізації Давнього Сходу, загальнофінікійські священні писання, на відміну від юдейських і вавилонських, були безслідно втрачені.
Наприклад, у Тирі та Сидоні, розташованих географічно поруч, божества називалися по-різному і виконували різні функції, але водночас зазнали релігійного впливу Нижнього царства Єґипту.
Враховуючи вищенаведене, часто фінікійці навіть запозичували богів з інших культур: у шумерів, мідійців, ассирійців, вавилонян, ханаанців, хетів, персів, еллінів, – так було вигідно для обопільної торгівлі.
Так, у Картаґені на момент руйнування його римлянами залишався храм Аполлона, хоча з хронік відомо, що тамтешні жителі більше шанували та жертвували дари Баал-Хаммону (Baʿl Ḥamōn).
Він вважається одним із найбільш кровожерливих богів античної доби, проте фінікійці були переконані у тому, що Баал-Хаммон міг дарувати хороший урожай, допомагати перемогти на полі бою, або запобігати епідемії.
За повідомленнями давньогрецьких істориків, яких пізніше переказали давньоримські колеги, сплата громадянами фінікійських міст-держав податків розглядалася пожертвою у релігійному значенні.
Тому заможні мешканці Бібла чи Акри часто уникали переслідувань за вчинені злочини, – вони "сплачували хабар" Баал-Хаммону і de facto були чистими перед законом.
Між тим, як раніше повідомляла медіаагенція "Останній Бастіон", 6000 років тому на території теперішнього Іраку існувало величне поселення під назвою Урук, яке заснували та населяли шумери.