Джозеф Байден і Володимир Зеленський не налаштовані на пришвидшену євроатлантичну інтеграцію України. Всі їхні слова — дешевий популізм.
Як розшифрувати слова Байдена? У НАТО будемо, але точно не за каденції Зеленського, бо Захід остаточно впевнився, що ця особа неспроможна і пихата.
Будьмо відверті, у НАТО вже є один такий красень — звати Вітя Орбан. Умовний «нейтралітет» буде на час живого путіна, але тільки ми тут визначаємо: хто ми та де.
Коли божевільна мажорка, якій батьки купили депутатський мандат, а мали б купити цяцьку із магазину «Насолода» на піку війни поливає Головнокомандувача ЗСУ — це не про НАТО. Це про відверте шкідництво і це набагато гірше за те, що сказав Байден у намаганні сподобатися виборцю.
Однак не було жодної цитати, де нам справді треба бути нейтральним болотом, яке тут існувало тридцять років. Недарма все гучніше від Заходу, та і від Ентоні Блінкена лунають заклики розвивати власну оборонку.
Бути країною у страшній війні на виживання і не мати порохового чи патронного заводу — це прямо сором, a real cringe. Мати велику потребу на снаряди для арти та шукати їх по усьому світу — теж щось нездорове.
І буде у суспільстві нарешті розуміння, що асфальтоукатування на мільярди — помилка. А робити свою зброю, бажано у колаборації із країнами «глобальної Півночі» — змусити поважати себе.
Мене не влаштовує, що зусиллями ларьочника Андрюши Єрмака говоримо про себе як про кукурудзяну державу, яка має плазувати перед якимись африканськими країнами та латинськими. Їм начхати на Україну!
І, якщо чесно, живеш ти в фавелах Ріу-ді-Жанейру, — тобі фіолетово на Україну, бо турбує як вибратись із трущоб і не стати вуличним бандитом. Тому треба ставити реалістичні цілі та бурити своє місце серед Заходу.