Українцям — депортацію, полякам — їхні землі

Польща і СССР спільно займалися геноцидом українців після Другої світової війни. Красномовний тому доказ — злощасна операція «Вісла».

О 4-й ранку 28 квітня 1947 року польські військові та спецслужби оточили території, на яких компактно проживало українське населення. У цей же час відділи НКВД і Чехословацької армії заблокували східні й південні кордони Польської республіки, щоби ніхто не міг втекти.

Люди по кілька днів жили на вулиці перед відправкою, перевезення відбувалось у брудних товарних вагонах. Довга й важка дорога, у спеці, без їжі, без води разом з худобою, їхали нещасні жінки, старці та діти.

Чоловіків у середньому віці майже не було, їх поміщали до тюрем Любліна, Ряшева, Явожно, сибірських лаґерів. Людей розстрілювали...

2 травня — у лісі біля Лішної Сяніцького повіту розстріляно у збірній екзекуції першу групу 19 українців, засуджених на смерть Військовим судом Оперативної групи «Вісла». Серед страчених була дівчина Розалія Мілько.

Не допускали можливості поодинокого повернення. Був наказ арештовувати та відправляти до концтаборів усіх виселених українців, які з'являться на територіях колишнього проживання.

Польська комуністична міліція озброювала польських селян-шовіністів, що знищували цілі села, вбиваючи навіть дітей і жінок. Озброєна група під командуванням «Волиняка» винищила майже всіх мешканців села Малі Куровичі — за даними польського сейму 300 осіб, згідно з рапортами УПА 2 000 осіб.

Які були офіційні кроки до історичної справедливості?

• 1990 року польський Сенат засудив операцію «Вісла».
• 2002 року президент Польщі Александр Кваснєвскі висловив співчуття із приводу виконання цієї акції.
• 27 лютого 2007 року президент Польщі Лєх Качиньскі та президент України Віктор Ющенко у спільній заяві засудили операцію «Вісла».
• 28 квітня 2017 року, у 70-у річницю з часу проведення польською владою акції «Вісла» — примусових депортацій українців з українських етнічних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя (28.04. — 12.08.1947), було оголошено Днем пам'яті, який відзначався в Україні на державному рівні.
• 8 листопада 2018 року Верховна Рада Україна ухвалила Постанову «Про відзначення на державному рівні 75-х роковин початку депортації українців із Польщі у 1944-1951 роках, чим було встановлено другу неділю вересня Днем пам'яті примусового виселення автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках.
• 2019 року на розгляд Верховної Ради України було подано кілька законопроєктів стосовно питання депортації. Зокрема, і мій під №5188. Але після дискусій зійшлись на служебному №2038 (інакший вони би ніяк не пропустили), в який було внесено всі необхідні техніко-юридичні та фактичні правки і доведено до пуття.
• Законопроєкт №2038 засуджує всі етапи депортації українців Закерзоння, у тому числі операцію «Вісла», визнає депортацію злочином та нарешті відновлює історичну справедливість.
• 2021 року законопроєкт №2038 прийнято у першому читанні. Дуже багато громадських організацій та товариств депортованих звертались до депутатів, і до керівництва Верховної Ради України, як такого. Наступного тижня разом з колегами комітету доопрацювали ВСІ поправки, щоб зробити законопроект дієвим... і з того часу слуги його НЕ вносять у порядок дений.
• У серпні 2024 року Комітет із питань гуманітарної та інформаційної політики підтримав мою пропозицію звернутися щодо включення законопроєкту №2038 до порядку денного наступного засідання; сьогодні теж.

На превеликий жаль, у 2023 році польський Інститут національної пам'яті припинив розслідування примусового переселення 150 тисяч українців під час акції «Вісла» у 1947 році. Було заявлено, що «евакуація» нібито аж ніяк була не репресивним, а виключно «охоронним» заходом та відбулася «внаслідок масових вбивств, які здійснювали загони ОУН та УПА».

У заяві йшлося, що слідство не виявило підстав розцінювати переселення українців, поляків та лемків як «комуністичний злочин проти людяності». Тому особливо прикро, що законопроєкт №2038 лежить і не виноситься, а мав би вже давно бути прийнятий, щоб ще ті ще живі жертви депортації побачили нарешті історичну справедливість принаймні від рідної держави!