Культура є основою розвитку будь-якої нації. Це непорушна аксіома!
Кожна цивілізована держава приділяє величезну увагу підтримці культурних індустрій, поширенню якісного культурного продукту і зростанню культурного рівня громадян. А в умовах збройної й інформаційної агресії дієва гуманітарна політика стає одним з пріоритетів національної безпеки.
Що ж ми бачимо в Україні? "Слуги народу" роблять прямо протилежне; починаючи з різкого урізання гуманітарних видатків у 2020 році, від якого найбільше постраждала саме культурна галузь, і закінчуючи проєктом бюджету на 2022 рік.
Дії влади важко розцінити інакше як політику нищення української культури. Судить самі: з 1 трильйону 363 мільярдів видатків держбюджету на 2021 рік на культуру виділено 7,5 мільярдів або 0,55%.
У проєкті бюджету 2022 видатки які на 100 мільярдів (7,6%) перевищують цьогорічні. Відповідно збільшуються видатки майже на всі галузі; але не на культуру!
І без того мізерні державні видатки на культуру уряд не лише не збільшує, а зменшує до 6,8 млрд. грн. (0,46% від усіх видатків). Ще рельєфніше картина проступає в розрізі окремих бюджетних програм.
Наприклад, фінансування програми "Загальнодержавні заходи у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин" зменшується майже в 4 рази – з 242 до 69 мільйонів гривень. Так само в 4 рази — з 1.200 до 300 мільйонів — зменшуються видатки на розвиток і будівництво закладів загальнодержавного значення!
У десять разів (!) — з 1 мільярду до 100 мільйонів — зменшується субвенція місцевим бюджетам на ремонт і реставрацію пам'яток культури, що перебувають у комунальній власності. І навіть там, де видатки не зменшуються, вони і близько не відповідають потребам.
Наприклад, на Інститут книги, як і цього року, передбачено 152 мільйони при потребі близько 700 мільйонів. І це в умовах катастрофічного падіння книжкового ринку.
За такого рівня фінансування не може бути й мови ні про нормальне поповнення бібліотечних фондів, ні про ваучери для випускників шкіл на придбання книжок, ні про дієву підтримку видавців та книгарень. На формування позитивного іміджу України у світі, всі програми Українського інституту МЗС і зв'язки з українцями за кордоном передбачено 74 мільйони гривень.
На захист національного інформаційного простору уряд закладає "аж" 50 мільйонів гривень. Цей перелік можна продовжувати.
Хочу ще раз підкреслити: справа не у нестачі коштів, адже бюджети, наприклад, правоохоронних органів, зростають на мільярди; справа у пріоритетах державної політики. І кожен депутат, який проголосує за цей бюджет, стане співучасником політики нищення української культури.