Роберт Тору Кійосакі – американський підприємець і письменник японського походження, автор бестселера "Багатий Тато, Бідний Тато".
Нещодавно він виклав у мережі свої роздуми з приводу основних причин бідності сучасних людей у вигляді так званого "інтерв'ю від першої особи", яке аґенція "Останній Бастіон" пропонує до уваги читачам.
Я один із тих, кому школа взагалі не підходила. Адже школа хороша для тих, кому підходить стандартна модель навчання, а мій бідний тато був якраз такою людиною.
Він закінчив університет, отримав науковий ступінь, потім став головою департаменту освіти штату Гаваї. А я був шибеником і просто терпіти не міг школу, я не складав усі іспити, не вмів грамотно писати, погано запам'ятовував, бо мені було страшенно нудно.
А потім я зустрів свого так званого багатого тата – батька свого кращого друга. Він любив вчити нас за допомогою ігор.
І ви знаєте, ігри – це найкращі помічники у процесі навчання. Коли він вчив дітей грати у шахи, то зображував це як справжній бій із точки зору воєнної тактики та стратеґії.
Мій багатий тато вчив мене бути багатою людиною за грою у монополію; ми могли годинами грати у неї. Формула успіху для того, щоби розбагатіти у монополії – це 4 зелених будинки та 1 червоний готель.
А сьогодні в Аризоні я власник 8000 приміщень, тобто зелених будинків і червоних готелів. Я просто зіграв у монополію в реальному житті.
Ця гра може навчити краще за школу. Вона змушує мене думати та контролювати емоції, адже якщо хтось мене перемагає, я розумію, що десь схибив, зробив помилку і починаю шукати її причини.
Крім того, мені особисто близький дух переможця – це підвищує залученість, а це вагомий "плюс" до процесу навчання, яке триває все наше свідоме життя. Я вважаю, що людям взагалі ніколи не варто боятися помилятися.
Генрі Форд, наприклад, один із перших бізнесменів, який банкрутував 5 разів! Стіва Джобса взагалі звільнило власне керівництво, а Білл Гейтс втратив мільярди доларів через справу про порушення антимонопольного законодавства.
Мій добрий друг Дональд Трамп також втрачав мільярди, а я втрачав мільйони. І це нормально, бо такий світ бізнесу.
Важливо пам'ятати, що невдаха – це той, хто не робить помилок. Дитина вчиться ходити; вона щоразу падає і підіймається, а тому вчиться.
Добре, що розум дитини чистий, і у неї не виникає бажання кинути цю витівку. І на щастя ми всі вміємо ходити, тоді як у звичайній школі нас хочуть навчити діяти безпомилково, що на правду є нереальним.
Сáме через це мій бідний тато – академік, і не був успішним, він не хотів помилятися, і все життя боявся робити помилки. Ще у школі не вчать на практиці командній грі, але ж дозвольте зауважити: багатство – це якраз командна гра!
У моїй команді є бухґалтери, адвокати, маркетолоґи, ІТ-фахівці тощо. У мене відмінні співробітники та відмінні керівники, але багато людей просто не хочуть грати у команді.
Приміром, у США велика кількість маленьких компаній, а точніше – їх аж 28 мільйонів, 24 мільйони з яких потрапляють у розряд компаній без роботодавців. Тобто, вся компанія – це фактично одна людина.
Уявіть, якби на шахівниці замість чорних або білих фіґур стояла всього лише одна – пішак. Які у неї можливості?
У школі мені відмінно вдавалося скооперуватися з однокласниками під час контрольних, але у школі така кооперація називається списуванням. Багато хто думає: а давай я буду підприємцем і всього доб'юся сам, без помічників.
Ці люди добре вчилися в школі, складали іспити на п'ятірки й намагалися все робити самостійно, вони вчилися бути найрозумнішими. А я не хочу бути найрозумнішим – я хочу мати найкращу команду.
Ось чому я перемагаю по життю, бо я також ніколи не перестаю вчитися. Для мене життя – це нескінченний процес навчання.
Я не знаю, що там собі люди уявляють про гроші, але мушу вам сказати, що у грошах немає нічого надприродного. Найважливіше – ваше особисте ставлення до грошей.
Адже бідні люди – це ті, хто нічого не створює і нічого не віддає. І тут, звісно, бідні можуть заперечити:
«Як це я нічого не віддаю? Я ж працюю цілими днями на заводі, це я створюю товари для таких багатіїв як ви, та інших людей. Без нас ви ніхто».
Наприклад: працівник підприємства збирає меблі й за добу старанної роботи може випродукувати 50 стільців. А власник такої компанії дає роботу 1000 таких співробітників, він створює набагато більше – робочі місця.
І за добу його компанія дає цьому світу не менш як 50 000 стільців. Ще власник може жертвувати більшу частину коштів на благодійність; взагалі власник компанії дуже багато віддає і створює, ось чому він дуже заможний.
Чим більше цінностей ви принесете у цей світ, тим більше грошей ви заробите. Люди тому й програють, що занадто бояться програвати.
Бо той, хто уникає невдач, уникає й успіхів. А хто мало створює, той мало й отримує, пам'ятайте це!