Уряд Японії вклав в охорону здоров'я $473 млрд, Кабмін України тільки $1,1 млрд

Яка у державі панує політична ідеолоґія, такі в неї і пріоритетні бюджетні витрати...

Попри те, що порівнювати 40-мільйонну Україну з майже 130-мільйонною Японією не зовсім коректно з різних причин, все ж спокусимося на аналоґії.

Адже наші країни також мають і деякі спільні знаменники в історії, хоча і з певним неґативним відтінком: техноґенні катастрофи на Чорнобильській (1986) і Фукусімській (2011) АЕС; наявність багаторічного конфлікту з Кремлем (з 1945 року і до нині Токіо все ще знаходиться у стані війни з Москвою! — прим ред.); повоєнна руїна та дезорієнтація суспільства, яке прагне докорінних змін "тут і зараз"; економічна залежність від США тощо.

Для яскравого прикладу наведемо бюджети обох держав на поточний 2021 рік, який засвідчує кардинальну різницю між обраними владою у Києві та Токіо шляхів розвитку.

Основні витрати Японії цьогоріч припадають на такі галузі, як:

• охорона здоров'я — $473 млрд;
• освіта і культура — $162 млрд;
• національна безпека й оборона — $48 млрд;
• розвиток інфраструктури — $37 млрд.

Що ж у нас в Україні? Обіцяні Кабінетом міністрів кошти чиновники взялися ділити такими чином:

• оборона та безпека (фінансування армії, спецслужб і правоохоронних орґанів) — 267,3 млрд грн;
• транспортна інфраструктура (і так зване "Велике будівництво") — 85,2 млрд грн;
• тоді як доступна медицина (включно з вакцинацією від COVID-19) — всього 30,4 млрд грн;
• а якісна освіта і того менше — 29,3 млрд грн.

Водночас варто зазначити головні бюджетоутворювальні галузі, з чого живуть наші держави:

1. в Японії це — машинобудування, виробництво електронного обладнання, хімічна промисловість, фінанси та торгівля (45-60% надходжень до бюджету);
2. в Україні ж — понад 50% доходів становлять податки, сплачені підприємствами гірничовидобувної, нафтопереробної та металурґійної промисловості, енерґетичного комплексу і сільського господарства.

Як бачимо, наведені для прикладу статистичні відомості красномовно говорять самі за себе!

На відміну від високорозвиненої Японії, мешканці якої давно вже живуть наче у майбутньому, відмовившися від статусу "сировинного придатка" Заходу, наша Ненька досі борсається у минулому, перебуваючи наче у колоніальній залежності від чергових ситуативних подачок із Брюсселя та Вашинґтона на вигідних їм умовах.

Ситуація ускладнюється ще й тим, що попри аґресію і окупацію РФ, багаторічне пристосування до ринкової економіки та інститутів демократії на європейський манір, у переважної більшості українських громадян панує стійке небажання розбудовувати власну державу своїми силами та ресурсами з орієнтацію на наші рідні традиції й цінності, а не чужі (іноземні) дороговкази.

Між тим, як раніше вже повідомляв "Останній Бастіон", фонди 5 найпрестижніших вишів США у рази більші за весь цьогорічний бюджет України.