Держава перекладає проблему внутрішньо переміщених осіб із хворої голови на здорову. У бідах, як не дивно, винні самі українці, не влада.
На черговому щорічному конгресі громад при президенті, заступниця голови офісу на Банковій пані Ірина Верещук розкрила деталі того, як нас знову не забезпечать житлом. Нас, себто тих, хто на окупованих територіях утратив усе.
Стисло, у чому ж саме полягає ідея — провести у громадах інвентаризацію нерухомості та незайняті об'єкти нерухомості із балансу державних органів передати на баланс громад. А громади там собі (увага!) зможуть відкрити пункти розміщення для ВПО.
І от наче звучить непогано, наче ми про це розмовляли, але це лише на перший погляд, радше напівпогляд. По-перше, сама пані Верещук одразу називає про які об'єкти йдеться за її задумом: школи, училища тощо.
Тобто, пардон! Я сильно перепрошую, але не дуже уявляю процес переведення якої-небудь школи, як нежитлового приміщення у житлове навіть чисто документально, а потім — його переобладнання у що?
Пункт тимчасового притулку чи що? А далі, відверто, я сильно сумніваюсь у наявності таких шкіл та училищ досі безхазяйних в містах, де осіли ВПО; можливо якась заваляща нерухомість у Києві, Львові, Дніпрі й ви вірите, що у наших реаліях таке існує?
Однак, це далеко не все, бо питання друге — строки, бо сама інвентаризація почнеться та має бути проведена у 2025 році, себто лише у наступному році можуть виявлять таку нерухомість, а коли ж її передадуть на баланс громад? Правильно, протягом 2026-го (на четвертий/п'ятий рік великої війни).
Коли їх відремонтують? Мінімум, плюс ще рік, тобто навіть за всіх фантастично сприятливих умов таке житло буде у нас не раніше 2027 року, а то й пізніше.
Ну й головне — а хто сказав, що громади після інвентаризації цю нерухомість відведуть на потреби ВПО? Такого зобов'язання немає, отож, повернімось у реальність: якась, дивом збережена, школа нічия та пуста у гарному стані у Києві, Львові, Дніпрі (оберіть потрібне місто) раптом потрапляє на баланс громади без зобов'язань і передається ВПО.
Хтось у це вірить, є тут такі? У підсумку найважливіше питання навіть в іншому: чому громади мають перебирати на себе проблему, яку мусить вирішувати держава в особі центральної влади?
Не переклади на муніципалітети та робити з них потім винних, а саме нести відповідальність перед громадянами в силу закону, здорового глузду та й просто совісті. Хоча, саме відсутність совісті не тільки у пані Верещук яскраво демонструє безсоромність презентації самої подібної ідеї влади на майже четвертий рік великої війни на тлі сотень тисяч українців, які щороку продовжують покидати країну.