«Твори херню, ми тут проїздом» — гасло кадрової політики Зеленського.
Володимира Зеленського як політика занапастила божевільна кадрова політика. Баканов, Наумов, Кулініч, Єрмак, Тимошенко, зброд із фракції «СН» у Верховній раді на чолі з Колею-Котлетою. Список можна продовжувати нескінченно.
Якщо не зрадник — то повний ідіот, у випадку Баканова — два в одному. Проблема ще й у тому, що шалені призначення Зеленський проводить не лише на верхах, а й у регіонах. Свіжий приклад — Суми.
З недавнього інтерв'ю голови сумської ОВ Володимира Артюха:
«Разом із ЗСУ ми сьогодні робимо єдину справу щодо захисту нашої ділянки кордону. А він, до речі, один із найдовших, у межах України – понад 560 км.
— Ми їздили за кілька кілометрів від кордону. Там зовні нічого не видно. Хіба що придивитися — скрізь траншеї.
— Так і має бути. Сьогодні ми знаємо, як робити, щоби ворог не знав, де ми, скільки нас і що ми можемо. Військові все правильно роблять. А ми їм допомагаємо нашою громадою. Наші підприємства, наші лісничі, власне, вся область сьогодні працює пріоритетно на підвищення оборонного потенціалу наших ЗСУ».
У квітні цього року на посаду голови Сумської ОВА було призначено якогось Володимира Артюха. Дідусь 1958 року, цілий генерал-лейтенант.
А вже у жовтні у Краснопільській громаді Сумської області спалахнув скандал. Місцева влада закупила позашляховики люкс-класу. Це під час війни та в області, яка щодня страждає від обстрілів, на територію якої постійно заходять ворожі ДРГ, а населенню нема чого й невідомо, як пережити зиму. У ході журналістського розслідування краснопільські керівники відверто заявили, що команду на закупівлю люксових автомобілів отримали від... Володимира Артюха.
Треба сказати, що після призначення Артюха головою Сумської ОВА у пресі з'явилася маса хвалебних статей щодо того, який крутий генерал тепер керуватиме безпекою та життєзабезпеченням області. Три вищі освіти, три ордени «За заслуги» тощо. Наведемо текст однієї з таких статей.
«Що відомо про Володимира Артюха
Новий глава Сумської ОВА народився у травні 1958 року у Благовіщенську Амурської області Росії у сім'ї військовослужбовця. Він закінчив не один навчальний заклад. Так, свою освіту здобув у:
Також він отримав кваліфікацію магістра державного військового управління та у 2010 році став кандидатом військових наук.
У ЗСУ Володимир Артюх служив на командних та штабних посадах від командира взводу до заступника начальника Генштабу ЗСУ, яким став у 2009 році. Так, Володимир Миколайович проходив службу у Північній групі військ на посадах командира радіорелейного взводу — начальника радіорелейної станції, командира радіорелейно-кабельної роти та заступника командира окремого радіотехнічного батальйону.
Коли він закінчив Військово-повітряну академію у 1988 році, продовжував службу у військах Далекосхідного округу на посадах командира окремого батальйону зв'язку, начальника зв'язку та радіотехнічного забезпечення винищувальної авіаційної дивізії.
У командуванні Військово-повітряних сил ЗСУ проходив службу на посадах старшого офіцера групи технічного забезпечення, начальника групи бойової підготовки, начальника оперативного відділу, заступника начальника організаційно-мобілізаційного управління штабу, начальника організаційно-мобілізаційного управління — заступника начальника штабу.
Загалом збройним силам він присвятив 37 років і за свою кар'єру дослужився до звання генерал-лейтенанта.
Також раніше він працював начальником подільської філії державного підприємства «Український державний центр радіочастот», а згодом радником Начальника Вінницької обласної військової адміністрації.
Численні нагороди військового
Володимира Артюха нагороджено орденами «За заслуги» III та II ст., відзнаками Міністерства оборони України «Знак пошани», «Іменну вогнепальну зброю», «Доблесть і честь», 9 медалями та почесними нагрудними знаками.
У День Незалежності України 2022 року Володимира Артюха Президент України особисто нагородив орденом «За заслуги» І ступеня. Отже, військовий є повним кавалером ордена «За слуги» — нагороджений усіма ступенями ордена.
Тоді голова ОВА області Сергій Борзов зазначив, що «Володимир Миколайович зробив чимало для формування сил оборони Вінницької області».
«Володимир Артюх є одним із тих, завдяки яким Україна зберігає свою Незалежність» — сказав він.
Звучить, звісно, красиво, але нас не вразило. Занадто багато Росії у біографії, а кар'єрний шлях... таке. Типова штабна кар'єра без особливих досягнень. А ось щодо політичних амбіцій стало цікаво. Що ж це за така партія з вкрай безглуздою назвою «Українська партія честі, боротьби з корупцією та організованою злочинністю»? Смішно? У нього начебто назва простіша.
Виявилось, партія стара. У 2006 році ЦВК відмовила їй у реєстрації «у зв'язку з тим, що мінімальна кількість кандидатів була меншою за мінімально допустимі законодавством 18 осіб».
У 2021 році суд анулював реєстрацію цієї партії через її … відстність. Але партія була досить цікавою. Її лідером був Олександр Давиденко, мент із Дніпра, з обслуги Віктора Пінчука, який керував також такою собі Міжнародною асоціацією офіцерів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю «ЦЕНТР».
Організація також цікава. При пошуку в інтернеті цієї «асоціації» потрапляєш на сторінку Авіакомпанії «Центр-Повітряний міст».
І на кумедний текст.
Одним із засновників Авіакомпанії «Центр Повітряний Міст» є Міжнародна асоціація офіцерів спеціальних підрозділів боротьби з організованою злочинністю «ЦЕНТР»
Міжнародна асоціація офіцерів спеціальних підрозділів боротьби з організованою злочинністю «ЦЕНТР» створена 22 квітня 2000 р. та зареєстрована Міністерством юстиції України 12 травня 2000 р., свідоцтво №1422.
Відповідно до п. 1.1. Статут Асоціація є міжнародною громадською організацією, заснованою громадянами України спільно з іноземними громадянами для задоволення та захисту своїх соціальних, економічних та інших спільних інтересів.
Основними завданнями Асоціації “ЦЕНТР” є:
З метою забезпечення фінансування своєї Статутної діяльності асоціація «ЦЕНТР» та її регіональні відділення започаткували низку підприємств, характер діяльності яких тісно пов'язаний з економічними особливостями регіонів. Підприємства працюють за напрямами виробництва промислової продукції, переробки сировини, перевезення вантажів (авіа, залізничним та автотранспортом), здійснення торгових операцій, туризму, фармакології, забезпечення безпеки бізнесу.
Відділення та філії Асоціації зареєстровані в органах юстиції всіх регіонів України та в Республіці Білорусь. Працюють ініціативні групи зі створення представництв Асоціації у Росії, Молдові, на території країн далекого зарубіжжя.
Членство в Асоціації може бути індивідуальним та колективним.
Відповідно до Положення про членство у Міжнародній асоціації «ЦЕНТР» індивідуальними членами можуть бути ветерани та діючі співробітники спецпідрозділів, а також інших служб.
Колективними членами Асоціації можуть бути колективи підприємств, установ, організацій, а також об'єднання громадян, які підтримують статутні завдання Асоціації, сприяють їхньому виконанню.
Асоціація «ЦЕНТР» здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Закону України «Про об'єднання громадян», інших актів законодавства України, законодавства держав, на території яких створюються її відділення, представництва та філії.
Асоціація «ЦЕНТР» на постійній основі взаємодіє з такими організаціями:
Типова «братсько-російська» контора, яка, напевно, використовувалася російськими спецслужбами для підготовки війни проти України. І призначати висуванця цієї контори головою Сумської ОВА? Володимире Олександровичу, хто вам таке порадив? Хоча ми точно знаємо, хто порадив, але про це трохи пізніше.
Авіакомпанія «Центр Повітряний міст» при цій ветеранській конторі одразу змушує згадати про «Українсько-Середземноморські авіалінії» Володимира Сацюка та Родріга Мерхея. Торгівля зброєю з Іраном, через що компанія потрапила під американські санкції. Прізвища засновників цієї компанії нам нічого не говорять, але, можливо, читачі підкажуть. Ушаков Юрій Миколайович, Романченко Андрій Анатолійович, Лобко Ігор Олегович.
Проте до сацюківської компанії «Повітряний міст» явно не дотягує. Основна діяльність — брокерські послуги. «Митниця дає добро», і ось це все. До речі, Артюх до цього призначення був радником голови Вінницької ОВА, що славився своєю любов'ю до контрабанди.
Також у послужному списку «генерала» Артюха — керівництво Українським державним центром радіочастот. Цікава контора. Свого часу кермував ним Резніченко, в інший час Ярослав Янушевич. Прославилася ця контора тим, що закупками у три дороги автомобілів у фірм Сівковича та іншими махінаціями.
Втім, біографія у «генерала» Артюха вражає.
Робота в проросійській конторі під назвою «Центр», висування від проросійської партії та інша каламуть. Але на свою нинішню посаду він потрапив не через це. А через те, через що на високі посади зараз потрапляють 90 відсотків пройдисвітів. Через зв'язки з «95-м кварталом». Це не вказано в офіційній біографії, але Артюх довгий час співпрацює з «Наумом». У миру Наум Баруля.
Власне, «Наум» і привів Артюха до Зеленського представивши, як «військового генерала» та «нашу людину». І цього виявилося достатньо для призначення у Сумську область.
Та й результати вже відповідні. Для оборони та життєзабезпечення громадян не робиться нічого, натомість закуповуються автомобілі люкс-класу для генеральської дупи. Арестович зараз каже, що нинішня влада досягла свого порогу компетенції. Але це дуже м'яко сказано. Поріг компетенції було подолано відразу після перемоги на виборах. Потім почався жах. «Твори херню, ми тут проїздом» — саме так можна було б окреслити кадрову політику Зеленського. І її вже не виправити.