Отже, наступ захлинувся. Ще не остаточно, адже бої ідуть під Василівкою – важливою розв'язкою під Запоріжжям.
Учора ми працювали вночі під вибухи ракет у Києві, про Харків ви всі знаєте, бої точаться на Чернігівщині, Херсонщині, Сумщині, Харківщині. Пизди окупанти отримують під Маріуполем і у багатьох інших містах.
Але якщо ми подивимося на ситуацію згори вниз, то побачимо: стратегія росіян загалом звелася до "заїхати у місто і згоріти там". Вони б'ються об стіни наших міст, немов нафтові хвилі об скали, і розбиваються на попіл.
Київ стоїть. Харків стоїть. Маріуполь стоїть. Стоять Чернігів і Запоріжжя. Стоять Херсон, Бердянськ і Бровари.
Це неймовірно бісить Владіміра Путіна. І його злість слиною "Градів" падає на житлові квартали. Але міста стоять і ми стоїмо.
Але війна триватиме довго і не тільки тому, що нам доведеться допомагати повертати Придністров'я Молдові, Білорусь – білорусам, а Росію – корінним народам. А ще й тому, що коли ворог зараз має визнати, що програв, і або виводити свої війська з поразкою, – я в це не вірю, – або почати окопуватись і переходити з маневрової до позиційної війни з окопами, траншеями, снайперами й так далі.
І кожне місто нам доведеться повертати з боєм. Але ми повернемо. І буде слава Україні!