Вова, шо по демократії в Україні?

Потужні, незламні «ефективні менеджери» з Офісу пРезидента на Банковій вміють гарно матюкатися. Натомість працювати на державу не здатні.

Коли тупі, непрофесійні та ненавчаємі недополітики говорять щось про «on-line голосування» (і лише/насамперед про голосування) на виборах, вони зайвий раз розписуються у своєму повному нерозумінні того, що таке демократичні вибори. Так влаштовнаий їхній світ.

Адже вибори — це далеко не лише про «голосування». І голосування не є основним викликом та перешкодою проведення виборів під час/після війни.

Демократичні вибори — це конкурентний процес. А саме:

• Це передвиборча агітація — ціла система заходів, зокрема: проведення зборів, зустрічей, демонстрацій, пікетів, публічних дебатів, дискусій, прес-конференцій.
• Це розповсюдження виборчих листівок, плакатів та інших агітаційних матеріалів.
• Це проведення різних культурних/соціальних публічних заходів за підтримки партії чи кандидата у президенти.

Вибори — це політична реклама як основа політичної агітації. І вся передвиборча агітація з використання засобів масової інформації, у тому числі політична реклама, повинна здійснюватись у формах.

А отже, із дотриманням принципів рівних умов для всіх. Тобто ніяких (читай — жодних) телемарафонів та відсутності лецензій на трансляцію у опозиційних каналів.

Усі кандидати та політичні сили мають бути забезпечені рівним доступом до медіа, а суспільство — рівним та вільним доступом до інформації. Інформаційне забезпечення виборів — одна з найважливіших складових, яка має формувати обізнаність виборців про весь виборчий процес.

Ідеться про неупереджене та збалансоване інформування суспільства про всі події, пов'язані із виборами, а також про рівноправну політичну конкуренцію. І це не про «срачі», як дехто звик думати, це про жорстку конкуренцію та абсолютну свободу слова (що неможливо, наприклад, в умовах воєнного стану).

Все це є основою і складовою підготовки та проведення демократичних виборів. Голосування ж — це лише технічний процес народного волевиявлення.

І навіть супер-діджитал-сучасні-потужні-швидкі рішення голосування не вирішують основної задачі та викликів проведення демократичних виборів. Але для псевдополітиків-дилетантів-аферистів важливе перш за все «голосування».

Особливо таке «голосування» (навіть не волевиявлення) і тоді, коли вони розуміють, що реальні політичні перегони вони просрали ще до початку передвиборчого процесу. Ну, бо невдахи є невдахами.