Історія героя оборони Відня 1683 року – козака Юрія Франца Кульчицького (1640-1694). Того самого, хто був gente Rutheni, natione Poloni.
Уявлення про цього шановного пана сформувала реляція 1683 року, а згодом – зробила його героєм всього християнського світу. Ось красномовна згадка з тексту: «Героїчні зусилля пана Ґеорґа Франца Кульчицького заслуговують більше ніж на вдячність цісаря, адже він проник через табір ворога під час турецької облоги міста Відня».
Але не тільки геройством відзначився наш земляк. Історія кавової культури Відня зокрема та Австрії у цілому тісно переплетена з ім'ям Кульчицького.
З кінця XVII століття, а особливо у повоєнний період, коли всім було не до дотримання привілеїв і встановлених монополій, віденці більше були зайняті відновленням будівель, ремісництва, економічних зв'язків і тим, щоби краще їсти та більше пити, дуже багато відкривалось як закладів харчування, так і інших пов'язаних підприємницьких ініціатив. Серед них стала легендарною вулична торгівля кавою Юрія Кульчицького, про яку знає тепер кожен віденський школяр, але, як правило, не знає український.
Пан Юрій (до слова, уродженець села Кульчиці на Львівщині) пішов добровольцем на війну й у супроводі свого слуги, переодягненого на турка, вирушив у дорогу. Попри деякі перешкоди вони досягли табору імперських військ, а потім повернулися неушкодженими до Відня назад і доповіли про польську армію допомоги, яка вже прибула до Австрії.
Кульчицький був щедро винагороджений за свій хоробрий вчинок і окрім підданства отримав 200 дукатів. Але справжнім скрабом нашого героя були не гроші: на полі битви від переможених турків лишилися мішки кави, що їх він забрав собі як трофей.
На той час кавові зерна вважалися харчем для верблюдів. Без верблюдів, думали віденці, нам також не потрібен корм для верблюдів, тож почали палити мішки.
Кульчицький помітив такий знайомий із Константинополя запах і зупинив руйнування бобів, назвав його власністю і відразу ж відкрив першу віденську кав'ярню. Ця перша віденська кав'ярня називалася "Zur blaue Flaschen" і була розташована на Шток-ім-Айзен-Платц.
На ній була табличка, що зображувала турка з шароварами та тюрбаном, де кожного гостя приймали та ставилися без зайвих церемоній, а зустрічали обіймами та «Привіт, брате!». Кульчицький першим підсолодив гіркий напій молоком і цукром, винайшовши меланж (до цієї легенди додають ще і круасан.
Дослідник Іван Німчук так резюмує шлях нашого героя (подаємо уривок із монографії мовою оригіналу – прим. ред.):
«Вже небавком продавав він свою першу каву в скромненькім льокалі в Бішофсгофі (сьогодня: Домґассе 4) по крайцару від стакана, та скоро перенісся до більшого на Стефанс-файтгофі. Із записок очевидців-сучасників і з рисунків Кульчицького-каварника видно, що він ходив у Відні у козацько-шляхетському строю. Кульчицький "обслугував своїх гостей у фантастично богатім одязі". Не диво, що всі тодішні стани Відня були гістьми Кульчицького – не так задля кави, до якої довший час ніхто не міг привикнути, як задля його заслуг і його особи, що тішилася пошаною цілого Відня. З початку продавав каву на турецький спосіб, себто без цукру, тому віденці не могли з нею освоїтися. Аж як зачав додавати цукру, настав у нього такий стиск, що й сей льокаль був затісний, аби помістити всіх гостей.
Пізнійше одержав Кульчицький від бірґермайстра Відня місце; на якому збудував великий будинок, що відповідав уже всяким вимогам все численнійших гостей. Се був деревляний барак з деревляними столами й лавками, що лежав у Леопольдштадті "Am unteren Werd", коло Фердинандового мосту (сьогодня: II. округ, Гайдґассе 8.). Се був, отже, перший сталий дім каварня, де подавано каву. Каварня ся перейшла по смерти Кульчицького на його нащадків, що платили громаді за винайм невеличкий чинш. Там і витворилося поволи оте типове каварняне життя, ота каварняна атмофера, що їх бачимо нині всюди в Европі, а творцем каварні у Відні, патріархом віденських каварників є наш земляк, Юрій Франц Кульчицький».
У 1862 році іменем Юрія Кульчицького була названа одна з вулиць австрійської столиці. А вже за 3 роки – 12 вересня, – тобто у річницю перемоги над турками, на цій вулиці було встановлено пам'ятник на його честь (на розі Фаворитштрассе і Кульшицкіґассе).
Віденська кавова культура нерозривно пов’язана з іменем цього уродженця Львівщини. Хто б і що вже не намагався вигадувати, як би не прагнув вкрасти його історію, але Юрій Кульчицький назавжди залишиться героєм як Австрії, так і України.