Декілька днів спостерігаємо небувалу глобальну активність провідних світових гравців. А епіцентр цієї активності, звісно ж, – Україна.
А тому ми не можемо собі дозволити бути дріб'язковими, обмежуватися виключно власними проблемами та регіональним лідерством. Мусимо розібратися в усіх цих хитросплетіннях, аби відповідати запитам нинішніх часів.
Отже, почнемо з візиту Державного секретаря США Ентоні Блінкена. Він приїхав до Києва не стільки задати темп новому етапу війни, скільки підтримати темп заданий Великою Британією.
Так, 8.IX.2023 стало відомо про те, що ще з липня поточного року, ВПС Великої Британії охороняють кораблі, які виходять з наших портів, (вони просто не з зерном виходили, а з іншими товарами, до прикладу із залізною рудою). А тепер видання "The Telegraph" пише, що британські літаки охоронятимуть загалом всі судна, як з іноземною, так і з українською припискою.
Окремо також стало відомо, що Велика Британія готує заяву на саміті G20 якраз щодо сумнозвісної "зернової угоди". Тепер стає абсолютно зрозумілим, чому в Україні був Борис Джонсон, та повернімося до візиту пана Блінкена.
З того, що відомо публічно – США нададуть новий пакет військової допомоги на суму $175 мільйонів, а також далекобійні ракети для "ATACMS", дальністю 300 кілометрів. І про це стало відомо не сьогодні, а ще під час перемовин Блінкена із Дмитром Кулебою.
Ця передача обумовлена, ось чим: американський держсекретар переговорив із міністром закордонних справ Румунії Лумініцою Одобеску стосовно падіння російського дрона на території Румунії. Опісля США ухвалили рішення про перекидання туди додаткових винищувачів.
А паралельно із цим готується рішення про Чорноморську безпеку. Себто Закон, який може позитивно вплинути на зміцнення національної безпеки України та забезпечити присутність НАТО у Чорному морі.
Коли Закон буде, поки не ясно, та ясно, що всі ці кроки спрямовані на посилення присутності США у Чорноморському басейні та зі зміцненням наших позицій. І отут варто повернутися до Великої Британії.
Ми тут неодноразово звертали увагу на тому, що Велика Британія й усі інші європейські монархії підтримують нас. Але підтримують не тільки тому, що поважають нашу боротьбу, територіальну цілісність та суверенітет.
Це – боротьба за європейські моря, за контроль над ними. Британці "підметушилися" швидше за інших, тож американцям не залишилось нічого, крім як відповісти: що вони та зробили, аж Блінкена прислали.
Блінкен побув і тут же – «Добрий день, everybody!», тут же! Це не збіг і не просто дружній візит, – це боротьба за вплив у географічному регіоні.
Чого приїхав міністр закордонних справ Японії? А приїхав він через майбутній візит Кім Чен Ина, а потім і Сі Цзіньпіна до РФ, бо, як повідомляють деякі іноземні ЗМІ, Кім домовиться із Владіміром Путіним про постачання до РФ боєприпасів, яких у КНДР багато ще з часів СССР.
Подібний крок внесе нестабільність у Тихоокеанський регіон, адже там з'явиться країна, яка офіційно стане на бік агресора не тільки в ідеологічному, а й у мілітарному плані, що так чи інакше вимагатиме реакції. Японія готова реагувати.
Тож, скоріш за все, на нас чекають пакети військової допомоги й від неї. Тим більше, що саме вона найчастіше стає об‘єктом провокацій з боку КНДР.
Окремим пунктом слід вивести нічну розмову Володимира Зеленського зі спадковим принцом Саудівської Арабії Мухаммадом бін Салманом щодо співпраці між нашими країнами. Не варто забувати, що у цьому королівстві знаходиться один із політичних майданчиків для зустрічей політичних радників та радників з питань нацбезпеки – Джидда.
Плюс, саудити, не дивлячись на їхню багатовекторну політику, залишаються партнерами США на Середньому Сході. Паралельно з цим виграючи від нафтового ембарго накладеного на РФ та нещодавньої відмови Індії купувати російську нафту.
Хитрий Нарендра Моді сьогодні вже зустрівся із Джозефом Байденом перед початком Саміту G20 і, що крім публічної частини розмови, непублічно були досягнені цікаві домовленості. Бо наразі в Індії знову вкрай напружені відносини із КНР, через що товариш Сі не приїхав на саміт, а готується до поїздки у васалітет – Москву.
Всі визначилися з пріоритетами на новому рівні війни, яка, хай і поки опосередковано, та все ж вже має характер світової, не займаймося самообманом. Саміт G20 додасть останніх штрихів, етап – до кінця осені.
Це вже теж ясно, як день. Ница спроба ООН домовитись за спиною глобальних гравців – провалена, бо США, Велика Британія та всі інші наші союзники уже підняли ставки.
РФ сподіватиметься на домовленості із КНДР та протекторат КНР, паралельно сподіваючися на бездіяльність Франції в Африці та на Кавказі, а також на те, що і Реджепа Тайїпа Ердогана з Ільгамом Алієвим не прокинеться апетит під час їжі й вони не захочуть весь Південний Кавказ під власним впливом. Для цього можна було б залучити Іран.
Та йому зараз не дуже хочеться йти на конфронтацію з Туреччиною, маючи величезну кількість етнічних азербайджанців всередині країни. Плюс США пом'якшили санкції, що дозволяє Тегерану торгувати витісняючи РФ з раніше займаних позицій.
У зв'язку з цим не можна сказати, що все складається для України ідеально, не можна. Та ми з вами не інфантили, тож маємо розуміти той факт, що такої війни, не тільки на континенті, а й у світі загалом – не було ніколи; так, ніколи!
Друга світова війна мала іншу політичну, геополітичну та мілітарну специфіку. Тому набираємося терпіння і вітаємо себе з переходом на інший, вищий етап.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт