Зала слави українських космонавтів. Частина 3

У попередніх двох статтях нашого пантеону ми висвітлювали шлях українських першопрохідців космосу. Не мінімізуючи досягнень того часу, все ж зауважимо: тодішні звершення були здобуті у міцній зв’язці зі старшим «товаришем», коли українська державність перебувала під п’ятою радянського колоса.

Роки незалежності стали мандрівкою зовсім іншого роду. Україна вперше опинилася сам на сам з глобальним космічним світом. Це були роки визначних налагоджень відносин, результатом чого стала низка захопливих інфраструктурних проєктів (взяти хоча б Sea Launch), та одна велика космічна подорож. 

Подорож першого українського космонавта, мешканця села Клішківці Хотинського району Чернівецької області. Це був Леонід Костянтинович Каденюк. 

Народження мрії

Коли Леоніду Каденюку було всього 10 років, його життя змінилося назавжди — космос підкорив Юрій Гагарін. За спогадами славетного українця, саме тоді народилася його шалена мрія про майбутню кар’єру космонавта, і з’явилося чітке бачення, як саме цього можна досягнути. Мабуть, зірки так склалися, що з понад сотні тисяч подібних прагнень мільйонів українських дітлахів виповнитися судилося саме його бажанню.

Одразу після закінчення школи у віці 16 років Каденюк намагався вступити до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків (ЧВВАУЛ), проте не добирав балів виключно за своїм віком: тодішні нормативи вступу, передусім фізіологічні, були розраховані на 17-річних юнаків. Допомогла мама абітурієнта, додавши синові зайвий рік для початку втілення його мрії. Отак свідомо систему ввели в оману, проте радянським правилам було важко мовчки коритися — то була величезна бульбашка утопії.

Льотне училище Леонід Каденюк закінчив 1971 року з дипломом льотчика-інженера, отримавши спеціальність «Пілотування й експлуатація літальних апаратів». І через уже налагоджені зв’язки у своїй альма-матер, де цінували його льотні якості, Каденюк почав працювати в училищі на посаді інструктора майбутніх пілотів.

Після п’яти років, відданих ЧВВАУЛ, завдяки відмінній репутації як пілота Леонід Каденюк вперше вирішує сягнути вище неба — бере участь у всесоюзній програмі відбору космонавтів для тестування багаторазового космічного корабля «Буран» (аналога американського Space Shuttle). З понад 9000 претендентів, кращих з кращих льотчиків-винищувачів, були відібрані тільки дев’ятеро. Серед них і Леонід Костянтинович.

Каденюк пройшов річну підготовку в якості космонавта-слухача, після чого отримав звання льотчика-випробувача (а згодом і космонавта-випробувача). Так почалася його багаторічна кар’єра тестувальника космічних кораблів, що ознаменувалася багатьма випробувальними вильотами та загальним показником нальоту 2400 годин. За своє професійне життя він пілотував 54 модифікації літаків і два космічних кораблі: вантажний «Союз-ТМ» і радянського брата-близнюка американського Space Shuttle — «Буран». 

Подібність радянського «Бурану» до американського Space Shuttle ще й зіграла свою роль у майбутньому запрошенні Леоніда Каденюка до складу місії NASA. Адже там, нагорі, на борту точно не завадить людина, яка знає, «як воно на ділі», коли йдеться про пілотування та поводження космічного шатла.

Каденюк розумів усі етапи запуску подібних місій — на світанку 1990-х за його плечима вже були два роки інженерної і льотної підготовки на посаді командира корабля «Буран». А коли 1990-ті зробили рішучий крок — і одного погожого літнього вечора Радянський Союз просто перестав існувати — Каденюк зацікавився устроєм американських шатлів, спочатку просто вивчаючи дані з відкритих джерел. 

Як багато може зробити людина, керуючись мрією! Захопленість небом та орбітою була у крові Леоніда, тож завдяки своєму досвіду він став космонавтом №1 в Україні, щойно вона отримала незалежність. 

Але у середині 1990-х Україна не виробляла власних космічних кораблів і ракет. Не було й інфраструктури для запуску пілотованих космічних місій. У цьому питанні доводилося покладатися на міжнародних партнерів — і на подив багатьох, український президент Леонід Кучма зробив свій вибір не на користь колишніх сусідів із пострадянського табору. 

Підготовка у центрі Кеннеді 

Цікаво, що вперше щодо можливого польоту українців у складі американського екіпажу домовлялися ще за часів УРСР, коли нею керував Леонід Кравчук. Аж ось республіки отримали незалежність, і питання космічної співпраці на певний час відійшло на другий план. Каденюк тоді не полетів. Молодим економікам спочатку необхідно було оговтатися від головного шоку — виходу на вільний ринок.

Промисловість, зокрема й ракетну, слід було перезавантажити, а для цього Україна потребувала ракетних контрактів, які можна було здобути на глобальному ринку. Компромісне рішення знайшлося у міжнародному проєкті плавучого космодрому Sea Launch за участі чотирьох сторін: рф, США, України і Норвегії. «Південмаш» був забезпечений контрактами на роки вперед, через що додав необхідний буст економіці.

Коли наприкінці 1990-х економіка України налагодилася, про політ Леоніда Каденюка у складі американського космічного екіпажу NASA знову почали балакати на вищому політичному рівні. Саме це обговорювали під час телефонних розмов і консультацій 42-й президент США Білл Клінтон з другим президентом України Леонідом Кучмою — який, власне, і запропонував кандидатуру талановитого українця. Тодішній український керманич відмінно знався на космічній техніці, адже до початку своєї кар’єри в політиці Кучма 20 років працював на головному ракетному підприємстві України — дніпровському «Південмаші», зокрема й на керівній посаді. 

Українській ракетній промисловості, яку ще донедавна очолював Кучма, насправді було що запропонувати навіть американському ринку.

За деякий час після цієї розмови Леоніду Каденюку запропонували посадкове місце на космічному шатлі. Його запросили в Техас, у Космічний центр імені Ліндона Джонсона, де розпочалася ретельна підготовка майбутнього фахівця з корисного вантажу та біологічних досліджень — саме таку спеціалізацію обрали космонавту з огляду на його особисту справу. 

За період навчання у Космічному центрі Ліндона Джонсона Леонід Каденюк пройшов низку симуляцій і тренажерів, за якими готували всіх астронавтів NASA. Це було повернення до улюбленої справи — він знову літав і відпрацьовував маневри на реактивних висотних джетах (зокрема, на Northrop T-38). Каденюк перевіз до США й свою родину, але не щоб залишитися, більше для підтримки. Космонавт наполегливо акцентував, що ніколи не хотів би жити ніде, окрім України. 

Фізичні тренування доповнювало й оновлення теоретичної бази: українець прослухав курси з біології, метеорології, медицини, екології, матеріалознавства, дистанційної геодезії і геології, а головне — курс з геоботаніки. Саме знання останньої згодом і знадобилося понад усе, адже з нею був пов’язаний науковий експеримент, який Каденюк мусив провести на орбіті.

Слід було лише дочекатися старту. Він припав на кінець 1997 року. 

Старт і перебіг місії 

Columbia стартувала 19 листопада 1997 року. 

«Було враження, що триває боротьба двох сил: сили природи, якою було земне тяжіння, що утримувало корабель і не давало відірватись, та сили людського розуму, представленої потужністю ракети»

— цитата з інтерв’ю у книзі Ігоря Шарова

Головним грузом на борту шатла стало американське Мікрогравітаційне корисне навантаження (USMP-4) — набір приладів, які містили обладнання для багатьох передових наукових експериментів. Експерименти з кристалізації плавких матеріалів, експеримент із гелієм у замкнутому просторі, експеримент з турбулентною дифузією струменя газу (G-744), прилади для виміру орбітального прискорення станції (OARE) і спеціальні камери для дослідження сонячного випромінювання та зовнішнього корпусу МКС — корисний вантаж STS-87 був сповнений сюрпризами.

Леонід Каденюк був відповідальний за американсько-український експеримент української колаборації (CUE), сутністю якого стало вивчення впливу мікрогравітації на рослинне розмноження та розвиток флори. У спеціально спорудженій мікрогравітаційній лабораторії проводилося біологічне дослідження трьох заздалегідь відібраних типів рослин: ріпи, сої та моху. 

Метою експерименту була демонстрація автономної лабораторії, яка створювала умови для вирощування сільськогосподарських культур у космосі у 30-денний термін. Мікрогравітаційна лабораторія містила низку модулів, які дозволяли експериментатору працювати з рослинами. Увесь процес вирощування відбувався у Центрі вирощування рослин (PGF), а для біологічних іспитів використовувалися спеціальні бактеріальні каністри (BRIC). Для деяких видів кріогенних експериментів стала в пригоді морозильна камера із закисом азоту (GN2).

Це був сумісний проєкт, розроблений українськими вченими, які консультувалися з американськими колегами з університетів штатів Канзас і Луїзіана. Мікрогравітаційна лабораторія, де працював Каденюк, містила кілька основних вузлів. Це підсистема контролю та збору даних (CDMS), модуль флуоресцентного випромінювання (FLM), модуль атмосферного контролю (ACM), камера росту рослин (PGC), вузол опірної конструкції (SSA) та загальна зовнішня камера (GES). Уся камера PGF, в якій проводилася переважна більшість досліджень, живилася завдяки джерелу постійного струму у 28 Вт.

«Коли я не працював, я завжди намагався фотографувати та дивитися на нашу Землю»

— згадував космонавт після повернення

Працюючи в PGF та BRIC-лабораторіях, Каденюк провів повний цикл з 10 експериментів над рослинами, під час яких дослідив механізм фотосинтезу в умовах невагомості, вивчав зміни у рослинному геномі, проводив запліднення та клонування культур, і навіть перевіряв їх резистентність до патогенів.

Отже, астробіологічний експеримент Каденюка почергово тестував три види рослинних культур, доставлених на борт МКС: мох, ріпа (Brassica rapa) та соя. Під час кожного з 10 запланованих експериментів Каденюк з колегами виявляли всі нюанси розвитку біологічного життя на борту орбітальної станції. Відтак провели низку геномних досліджень рослин, вивчили механізми фотосинтезу, вуглецевого обміну, селекції і навіть здатності до боротьби з патогенним грибом фітофтори, яким в одному з експериментів була заражена рослина сої. 

15 діб перебування за межами звичного світу повністю змінили філософські погляди Леоніда Каденюка — спостерігаючи ріст рослин у темряві космосу, він переоцінив саме поняття життя. З цієї подорожі Каденюк повернувся вже глибоко віруючою людиною.

Найбільше космонавта вразила приголомшлива тонкість атмосферного шару Землі — це явище було добре видно з ілюмінаторів МКС. Каденюку ніяк не вдавалося втямити, як можуть люди внизу влаштовувати військовий та екологічний безлад, коли все їхнє існування залежало лишень від тонкого шару однієї бульбашки життя, що рухається крізь нескінченну темряву простору. 

Так, зорі поетичні. Мабуть, саме тому серед дозволених для особистої валізи кількох кілограмів важливих речей він поклав друковане видання шевченківського «Кобзаря». Це була перша поетична збірка, яка потрапила на орбіту у друкованому вигляді. Технічні мануали ми не рахуємо, оскільки вони більше цікавили Вінстона Скотта і Такао Дої, які за час STS-87 виконали цикл робіт за бортом МКС.

Повернення на Землю відбулося штатно, екіпаж перейшов на Columbia, вдало виконав маневр відстикування і зворотного входу в атмосферу. А після приземлення з космічного корабля українець вийшов уже зовсім іншим — переконаним у тому, що все у цьому Всесвіті має свій сенс. 

Каденюк як символ відкритого партнерства

Коротка захоплива подорож Каденюка стала своєрідним маяком космонавтики України періоду першої декади її незалежності. Постать космонавта була сповнена символізму. А його космічна місія сприяла підвищенню голосу України, яка відтоді сама вирішує, що робитиме вже як повноправна космічна держава.

Закономірно за зміцнення міжнародної співпраці в космічній сфері Леонід Костянтинович і отримав свою головну державну відзнаку — звання Герой України. Це сталося у 1999 році. 

І дійсно, говорячи про Каденюка, варто згадати цілу епоху буремних можливостей, які тоді стояли перед Україною, епоху відкритості та глобального визнання. Саме тоді були закладені зв’язки і контакти, які в подальшому, з посиленням співпраці між США та Україною, стануть фундаментом для побудови «Південмашем» конструктивних елементів і частин маршових установок західних ракет: європейської VEGA та американської Antares 230.

Леонід Каденюк іще застав ці часи. Український космонавт мріяв ще хоч раз відвідати орбіту. Його друг розповідав про плани щодо другого польоту на космічному кораблі (цілком можливо, що це міг бути Crew Dragon або «Союз») до МКС. Але цього разу мрія була нездійсненною — життя першого українського космонавта обірвалося у січні 2018 року на ранковій пробіжці. 

Каденюк став не просто першим українським космонавтом, він був наочною демонстрацією сприйняття України глобальним космічним світом. Амбасадором українського космосу періоду 1990-х років.