Ті, хто в Україні носиться із перемовинами, жодного разу не задумувався: а чи хочуть цього окупанти? Ні, адже РФ прагне нашого знищення.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Просто уявіть, як у вашому дворі, кожного дня, коли ви виходите з дому, вас зустрічає маніяк. Він б'є, ґвалтує та погрожує вбивством всієї вашої родини (паралельно вбиваючи вже ваших родичів та захоплюючи ваші квадратні метри).
А ви, замість того, щоб об'єднавшись із сусідами та правоохоронними органами, захищатися від маніяка та робити все, щоби притягнути його до відповідальності та позбавитися загрози назавжди, намагаєтеся... «примусити його до миру»! Уявили?
Я не знаю, хто з «розумників», мамкіних менеджерів, псевдокомунікаційників на Банковій вигадав цю маячню про «примус росії до миру» для Володимира Зеленського. Але тепер він транслює це у кожному своєму дописі й зверненні, хоч це така кринжова «хуйня» (с), яка крім своєї відсталості, обмеженості й беззмістовності, є ще й вкрай небезпечною.
Чому? Ну, бо це знову:
Коли сер Вінстон Черчилль прочитав «Mein Kampf» авторства Адольфа Гітлера, завдяки своїй політичній інтуїції, він один з перших у Британії (та й у всій Європі) усвідомив сенс дуже відвертого звернення до німецької нації. Черчилль швидко зрозумів, яку загрозу для людства несе нацистський режим.
Тому, коли йому всі навколо пропонували «примусити Гітлера до миру», він сказав: «Єдина наша політика — це вести війну». І першим кроком на цьому шляху стала угода з американським президентом Франкліном Рузвельтом щодо надання Британії допомоги у вигляді 50 старих есмінців для конвою транспортних суден.
Йому вдалося перетягнути Рузвельта на свій бік і, таким чином, закласти засади для створення антигітлерівської коаліції. Хоч перші 2 роки Другої світової війни Америка намагалася всидіти на двох стільцях: і нашим, вашим.
Переконлива політика у необхідності військової допомоги та створенні антиворожої коаліції, — а не намагання підлеститися до президента США, щоби той «порєшав» проблеми та примусив маніяка до миру. Нам цього бракує.
Я розумію, що у нас декому дуже далеко до Черчилля і тим паче до політичної інтуїції, але варто було б перечитати статтю путіна, написану напередодні вторгнення 24.II.2022. У ній кремлівський дід, так само як Гітлер, дуже чітко і відверто виклав всі свої (тобто російського насєлєнія) цілі та прагнення, якщо коротко:
І читати всю муйню від путіна варто кожного разу до того, як писати про «примус росії до миру». Хоча, якщо вітчизняним «смарагдовим» слугам не дійшло і досі, то навряд вже дійде згодом.
Людина, яка не змогла сама себе примусити до миру і співпраці із націонал-патріотичною опозицією під час найбільшої екзистенційної загрози у державі й не спромоглася створити уряд національної єдності/порятунку (як зробила це свого часу Британія), хоче примусити до миру маніяка, серійного вбивцю, міжнародного злочинця і геноцидника. Ви серйозно?
Ця риторика Зеленського і його банди про «примус до миру» не закінчиться нічим хорошим, отут я можу дати 100%-вий прогноз. Як не дала нічого хорошого популістська істерика про «рік перемоги» у 2023-му і розпіарений на крові незламних українських воїнів контрнаступ.
Ця дилетантська, дубоголова маячня несе лише небезпеку та створює новий плацдарм для нашого приниження та остаточної поразки. Не вірте у неї, не знецінюйте Чин наших оборонців!