Мир можливий не після перемоги України над РФ, а після знищення Москви. Цього поки не хочуть ні у Києві, ні на Заході, ні тим паче на Сході.
Ми зараз не можемо ні розгромити РФ, надовго (а в ідеалі — назавжди) позбавивши її здатності вести агресивну політику, ні здатися задля збереження життя. На жаль, це патова ситуація не на один рік.
Для розгромного наступу у нас просто бракує ресурсів, а після всього, що сталося, на милість Кремля розраховувати не доводиться. Капітуляція не збереже нам життя, а перетворить країну на найбільшу розстрільну яму в Європі, куди впадуть усі, включно з москвофілами й колаборантами.
У такій ситуації ми можемо тільки намагатися зберегти якомога більше територій, людей і матеріальних ресурсів... Все, щоби дожити до того часу, коли агресор схибить і зв'яжеться з симетричним противником і скористатися вікном можливостей.
А для цього потрібен патріотичний, відповідальний і кваліфікований уряд, але не шайка мародерів і газлайтерів. Відтак те, що «зелена» потороч заведе Україну у стратегічний тупик, було ясно ще торік.
Будьмо чесними, обрання телевізійного арлекіна в 2019-му — це був абсурд. Збереження її на посаді після повного краху політики примирення з агресором — абсурд у квадраті.
Але ж скільки людей і ресурсів було марно втрачено задля витребеньок та забаганок політичних банкрутів, що за будь-яку ціну намагаються пролонгувати своє нікчемне правління. І кінця цього Зе-правління до завершення війни не очікуємо.