Зеленський продовжує спродувати Україну

Об'єднану гірничо-хімічну компанію, що перебуває у власності ФДМУ, підозрюють у торгівлі титаном із росією через підставні фірми: чи були зловживання?

Державну Об'єднану гірничо-хімічну компанію лихоманить від скандалів: у НАБУ повідомили, що продовжують перевірку стосовно підприємства. Адже є висока ймовірність, що український титан з ОГХК міг потрапляти до країни-агресорки – підозру в цій справі вже отримав колишній голова Фонду держмайна Сенніченко. А попередній фінансовий рік для держкомпанії став провальним: ОГХК зазнала чистого збитку на майже пів мільярда гривень.

Чи справді вітчизняний гірничо-хімічний гігант на тлі війни продовжив торгувати з росією через підставні закордонні фірми? До чого тут команда топменеджерів на чолі з Єгором Перелигіним? І в якому стані компанія підходить до можливої приватизації?

У цьому розбирались аналітики СтопКору.

ОГХК: сумління спить, самоконтроль не працює?

Після низки гучних скандалів із потраплянням української титанової сировини на ринки країни-агресора, новий склад правління ОГХК та керівництво Фонду держмайна наприкінці літа провели окрему пресконференцію, під час якої запевнили громадськість у принциповому вирішенні цього питання. Попри те, що якихось переконливих аргументів, які б підтверджували заспокійливі заяви з боку держчиновників так і не прозвучало, увага ЗМІ до цієї теми дещо послабла та утворилася небезпечна ілюзія наведення порядку і викорінення зловживань на ОГХК.

Багатьох учасників ринку вже тоді насторожив сам факт, що звітувати про вирішення проблем із тіньовим експортом титанової продукції було доручено Єгору Перелигіну, який вже керував ОГХК у 2021-2022 р.р. і якого було звільнено після скандалу з відправками продукції ОГХК російським споживачам через угорську компанію SIC LUCEAT LUX KFT, естонську Estream та індійську Grover Metalloys.

Єгор Перелигін

Саме за часів керівництва Перелигіна ОГХК відвантажувала свою продукцію за заявками SIC LUCEAT LUX KFT. на адресу «Редметконцентрат» (Москва), «Нерудная компания» (Бєлгород), «Минко Рус» (Бєлгород) та інших. Зазначені російські компанії вказувалися отримувачами вантажів безпосередньо у накладних, які виписувала ОГХК та у офіційних базах митної статистики.

Невже «схема» досі діє, а змінилися хіба що назви окремих посередницьких компаній?

Так, згідно з аналізом митної статистики України за вересень-жовтень 2023 року, серед торгівельних партнерів ОГХК з’явилося відразу декілька нових компаній, які раніше ніколи не закупали товар на держпідприємстві, але помітно оживилися на ринку після повернення Єгора Перелигіна у склад правління.

Це TIMR LLC – польська реінкарнація вже відомої угорської SIC LUCEAT LUX KFT (обидві компанії в Україні представляє місцевий бізнесмен Олександр Лобач, який також значиться у реєстрах як керівник та власник 50% TIMR LLC).

Олександр Лобач

Це австрійська A5 trading GmbH, яка належить дніпровському підприємцю Денису Ольховському, який відомий як багаторічний партнер таких бізнесменів як Корбан і Горб.

І це компанія Agroorganika Polska sp.z.o.o, яка відвантажує титанові концентрати ОГХК невідомим індійським споживачам за дивним логістичним маршрутом через термінал у порту Риги.

Щодо останньої компанії, то незрозуміло як ОГХК взагалі збиралася контролювати доброчесність цих контрагентів, адже очевидно що із консаментом, номерами контейнерів, звітами про вивантаження продукту у задекларованих отримувачів тощо є серйозні проблеми.

Як працює «логістика»?

Так, у вересні 2023 року ОГХК відвантажила за заявкою Agroorganika Polska Sp.z.o.o 132 тони рутилового і 44 тони цирконового концентратів через KS Terminal в порту Рига, Латвия. KS Terminal відомий, насамперед, в якості стивідора, проводячи перевалку, зберігання та утримання митного складу. А ще – тим, що через нього до рф потрапляє значна кількість китайського імпорту.

Кінцевим отримувачем вантажу у документах зазначено компанію MSC Agency (Індія), Mumbai port, яка є місцевим підрозділом міжнародної судноплавної і контейнерної компанії MSC, і яка, вочевидь, не може бути кінцевим споживачем цієї сировини. На сьогоднішній день ніхто достеменно не знає: добрався товар взагалі до Мумбая чи ні? Чи не було його перефасовано у порту Риги та відправлено до менш віддаленого Санкт-Петербургу?

Тим не менш, вже у жовтні Agroorganika Polska Sp.z.o.o відвантажує за тим самим маршрутом і для того самого отримувача ще 110 тон на цей раз дистен-силиманітового концентрату. При цьому, нікого навіть не насторожив той факт, що Індія сама є великим світовим експортером силиманіту і за всю історію ОГХК (а це більш ніж 65 років) на ринок Індії не було відвантажено жодного кілограму цього продукту з України!

Ситуація із TIMR LLC (власником є український бізнесмен Олександр Лобач) є не менш показовою.

Окрім того що компанія є непрозорою і контролюється скандальним бізнесменом, в якості отримувача великих партій рутилового концентрату українського виробництва (мова йде про біля 100 тон на місяць) TIMR LLC було заявлено турецьку компанію POYRAZ HAMMADDELER SANAYİ TİCARET LİMİTED ŞİRKETİ. Місцем доставки вказано склад в порту Izmir, Aliaga. Згідно з інформацією всесвітньої бази ImportGenius, яка відслідковує рух товарів по всьому світу, ця маленька турецька компанія є, фактично, перевалочною базою для 32 груп абсолютно різних товарів, частина з яких експортується до рф, зокрема через порт Новоросійськ.

Імовірно, POYRAZ HAMMADDELER SANAYİ TİCARET LİMİTED ŞİRKETİ став новою «прокладкою» між ОГХК і споживачами продукції на території рф у відпрацьованих ще до початку війни схемах Лобача. Якщо раніше постачання здійснювалися по прямому маршруту за заявками SIC LUCEAT (офіційний представник в Україні – все той же Лобач), то з початком війни компанії Лобача, схоже, передали контракти в рф на користь «покупців-привидів» з Туреччини, що змінило лише логістику експорту.

Але це ще не все…

Нашу увагу привернув ще один отримувач вантажів TIMR LLC – французька Pousseur SAS. Ця компанія вже більше десятка років є споживачем певного дистену виробництва ОГХК та представляє собою невелике підприємство з обмеженим фінансуванням, яке знаходиться в процесі оздоровлення після банкрутства. За попередні роки співпраці з ОГХК, компанія стабільно споживала приблизно 20 т продукції на місяць-два. У вересні та жовтні 2023 р на цю компанію було відвантажено відразу 13 машин дистен-силіманітового концентрату КДСЗ і КДСП, 7 з яких містили сировину нехарактерного помелу марки «К».

Тобто TIMR LLC разово закупив для POUSSEUR SAS цілих 579 т сировини, що значно перебільшує її можливості споживання впродовж двох найближчих років.

Головний нюанс полягає у тому, що цей помел разом із гран-складом КДСП багато років тому було спеціально розроблено фахівцями ОГХК для використання у виробництві білоруської компанії «Полоцк-Стекловолокно». Тобто товар є настільки технологічно адаптованим до потреб конкретного споживача, що його використання за призначенням в інших виробництвах є неможливим.

Власне французькі виробники стекловолоконної продукції у своїх технологічних процесах взагалі не використовують порошок, а лише пісок КДСЗ. До того ж їхні річні потреби складають не більше 7-8 машин на рік і аж ніяк не 13 машин на місяць.

Фінансова нестабільність POUSSEUR SAS, значний обсяг закупівлі, придбання нетипового для власного виробництва спеціального помолу дистену та інші фактори свідчили про ймовірно аномальній характер комерційної угоди та мали б викликати певні застереження щодо їхньої реальної ролі як кінцевого споживача.

Аби не робити безпідставних припущень та несправедливих звинувачень, СтопКор сумлінно намагався перевірити наявну інформацію та за власної ініціативи зв’язатися із французьким офісом Pousseur SAS для з’ясування усіх обставин цієї угоди.

Лис на ім'я Pousseur SAS

Проте, у процесі спілкування, усі наші перестороги знайшли скоріше підтвердження, ніж спростування. Так, на нашу пропозицію щодо організації незалежної перевірки прибуття міжнародної SGS та вивантаження продукції на склади цієї компанії ми отримали категоричну відмову. А дізнавшись, що ми проводимо власне розслідування можливого недотримання режиму санкцій та неналежного контролю за експортом титанової продукції посадовцями ОГХК, нам почали надходити телефонні дзвінки із погрозами з польських номерів.

Все що нам вдалося отримати від Pousseur SAS за увесь час спілкування – це підтвердження прийомки чотирьох з тринадцяти вантажівок. Доля ще дев'яти так і залишилася невідомою.

Згідно з інформацією, яку було отримано редакцією СтопКору з інших джерел, частина цієї партії дистен-силіманітового концентрату, а саме 80 тон КДСП, які нібито були відвантажені у Францію компанією TIMR LLC, в жовтні-листопаді опинилися на території Білорусії на заводі «Ватра».

Скільки з цих 80 тон сировини залишиться білоруським виробникам зварювальних електродів, поки не зрозуміло, але достеменно відомо, що до війни КДСП виробництва ОГХК постачався на підприємства ПАО «Объединенная двигателестроительная корпорация» у російських Пєрмі, Рибінську, Самарі та Уфі, які виробляють авіаційні та ракетні двигуни.

І про це має бути достеменно відомо нинішньому керівництву ОГХК.

Окремо варто наголосити, що мова йде не про неефективну державну політику у сфері експортного контролю, адже тут держава з початку війни спромоглася навести певний лад, а про кричущі прояви халатності та безвідповідальності на рівні виконання обов’язкових корпоративних процедур та регламентів.

Очевидно, що за сукупністю вже наявної тривожної інформації та усіх потенційних факторів ризику TIMR LLC, A5, Agroorganika та їхні чисельні контрагенти, вже давно мали б довічно потрапити у «black list» ОГХК. Натомість державна компанія спільно із одіозними комерсантами, офшорами із українським корінням та злісними порушниками санкційного режиму, схоже, продовжують пускати пил у вічі українцям та будувати нові, ймовірно, протизаконні схеми.

Ось ще один приклад несумлінного аналізу кінцевих отримувачів вантажів та відсутності контролю за ризиками потрапляння продукції на територію країни-агресора.

ОГХК здійснює поставки своєї продукції до Туреччини для INDUSTRIE BITOSSI MİNERAL SANAYİ ANONİM ŞİRKETİ. Здавалося б, що розвиток економічної співпраці із турецькими компаніями є альтернативою російському ринку і вимогою нових економічних реалій. Проте, в INDUSTRIE BITOSSI MİNERAL SANAYİ ANONİM ŞİRKETİ існують тісні корпоративні відносини із INDUSTRIE BITOSSI SPA UNITED STATES, та обидві компанії стабільно мають експорт продукції до рф у 2022-2023 роках.

INDUSTRIE BITOSSI SPA продає до Туреччини продукт із кодом HS 253090009032, що включає мікронізований цирконієвий силікат. Цей продукт, може бути виготовлений шляхом змішування українського циркону з цирконієм інших виробників, та в подальшому потрапляти на російський ринок.

Статистика імпорту/експорту

Прямий партнер ОГХК INDUSTRIE BITOSSI MİNERAL SANAYİ ANONİM ŞİRKETİ взагалі традиційно має значну кількість російських контрагентів та здійснює імпорт/експорт групи товарів за 16 кодами, за 2022 та початок 2023 виконано 172 оформлень на суму 1,5 млн. дол.

Можна дійти логічного висновку: досі активно і безперешкодно використовуються різні форми обходу санкцій та здійснення імпорту українських товарів до рф.

Основними методами експортних маніпуляцій є: заміна характеристик або найменування товару при реекспорті з іншої країни; зміна митного коду оформлення; зміна упаковки та маси товару, виключення даних про країну походження або зазначення іншої країни; використання посередників та проміжних компаній вантажовідправників, оформлення декларацій компаніями, що забезпечують ТЕО та митне оформлення; поставки до країн, які мають спільний економічний простір з рф, де товар продається без митного контролю.

Попри чисельні скандали і звинувачення, ОГХК ще й досі не впровадило ефективні процедури перевірки юридичних осіб-покупців, фактичних споживачів та мету використання сировини. Значна кількість поставленої у 2023 році продукції не підтверджена документами про передачу вантажоодержувачу в країні призначення, що була заявлена під час митного оформлення в Україні.

Зокрема, ОГХК не вимагає надавати документи, що підтверджують отримання товару кінцевим споживачем в країні призначення: CMR для автотранспорту, Bill of Lading для морського транспорту, дозвіл на експорт, митну декларацію та інші необхідні документи для ввезення товару в країну призначення, підписаний отримувачем товару акт приймання-передачі.

Це означає, що CMR, скоріш за все, замінюються та переоформлюються наново після відвантаження в Україні та перетину кордону на підставі нових інструкцій власника вантажу. Далі, вантаж перенаправляється до нової країни, за іншою адресою. Відсутність вимоги про подання документів, що підтверджують отримання товару кінцевим споживачем, залишає значний простір для експортних маніпуляцій та дискредитує державну санкційну політику.

Ще однією суттєвою прогалиною в системі експортного контролю ОГХК є експорт товарів на склади в країнах ЄС та Туреччині, або до технічних компаній-трейдерів із подальшим їх переекспортом до рф, білорусі, країн-членів ЄЕП і Митного Союзу.

Про запобігання продажу української продукції нерезидентам, які опосередковано ведуть діяльність в рф, або спеціально створені за участі російських спецслужб для системного обходу санкцій, годі й казати.

Для нинішнього топменеджменту ОГХК ця проблема виглядає непід'ємною.

Тези про те, що нинішній склад правління ОГХК спеціально призначався для підготовки держкомпанії до приватизації та увесь свій час був зосереджений на вирішенні виробничих завдань – навряд чи можуть бути самовиправданням, бо не витримують жодної критики.

В одному із своїх запитів наприкінці 2023 року, редакція СтопКору намагалася також з’ясувати реальний стан справ на ОГХК щодо результатів поточної фінансово-господарчої діяльності компанії, наявності та причин збитків, простоїв виробництва, розширення мінеральної бази, заборгованостей із виплати заробітної плати, проблем із залученням нових покупців продукції, виконання планів гірничих робіт тощо.

Замість відвертої комунікації ми отримали категоричну відмову від Єгора Перелигіна, т.в.о. голови правління АТ «ОГХК», який особисто відхилив запит, пославшись на формальну підставу непідтвердження повноважень запитувача, не дозволяючи таким чином глибше зазирнути в діяльність компанії. Цей крок лише поглибив існуючі підозри щодо можливої непрозорості у діяльності компанії, яка, схоже, перебуває за межами контролю громадськості та принципів відкритості.

Однак, на початку 2024 року Фонд держмайна і деякі ЗМІ самі опублікували статистику діяльності ОГХК за 2023 рік, яку аж ніяк не можна вважати успішною для держави.

Чистий прибуток компанії впав до -481,3 млн. грн. (–12,7 млн. USD), нерозподілений прибуток продемонстрував -651,428 тис. грн. (-17,144 млн. USD), прибуток від операційної діяльності просів на -311,6 млн. грн. (–8,2 млн. USD). Валовий дохід впав на 20%, рентабельність продаж погіршилася із 7% у 2022 році до -16% в 2023 році. Власний капітал зменшився з 2,748,280 млн. грн. до 2,239,926 млн. грн. Виробництво на Вільногірському ГМК 2023 року скоротилося на 32%, на Іршанському ГЗК – взагалі на 84%.

Складається таке враження, що чим більше команда Каландадзе-Перелигіна готує ОГХК до приватизації, тим більше падають обсяги виробництва, продажі основних видів продукції, інвестиції в основні фонди, капіталізація і власне майбутня ціна активів компанії.

Вже цілком очевидно, що ще донедавна надзвичайно прибуткова та одна із найбільш приватизаційно привабливих держкомпаній у 2023 році опинилася в стані глибокої управлінської кризи, яку топменеджмент ОГХК ігнорує, а керівництво Фонду держмайна не хоче визнавати.

І проблеми із корпоративним експортним контролем є лише частиною та ілюстрацією цієї кризи. Ми продовжимо ретельно стежити за ситуацією довкола державної компанії та висвітлювати її в подальших публікаціях.

Нагадаємо, російська оборонна промисловість імовірно продовжиоа отримувати титанову сировину з України, навіть на тлі повномасштабної російської агресії. За даними, отриманими ЗМІ від інсайдерів у титановій галузі, значна частина титанової сировини, що експортується з України, через посередників потрапляє до рф.