15.X.1844 народилася людина, яка була свідком сучасності. Він — викривач людства, пророк майбутнього, що сповістив нас про прихід надлюдини.
Своє ім'я, «Фрідрих» (нім. Friedrich), майбутній філософ отримав на честь короля Фрідриха Вільгельма IV, оскільки народився того ж дня, що й монарх 15 жовтня. Батько та обидва дідусі Ніцше були священнослужителями.
Проте за іронією долі філософ не продовжив їхніх справ — усе життя був затятим атеїстом. У дитинстві молодий Фрідрих виявляв талант до музики, навчався гри на піаніно й навіть складав музику.
Ніцше не залишив по собі нащадків, і він жодного разу не був одружений. Славетний німецький мислитель писав, що кілька разів робив пропозиції різним жінкам, але ті не відповіли йому взаємністю.
Професорське звання Ніцше здобув уже у віці 24 років, що було справжньою сенсацією тих часів. Коли спалахнула пруссько-французька війна Фрідрих устиг побувати на фронті, де мало не помер від захворювання на дизентерію.
Популярності Ніцше досяг ще за життя, а ось прихильники у його філософської концепції стали масово з'являтися лише через роки після його смерті. У похилому віці філософу діагностували психічний розлад, тому свої останні 11 земних років він провів у будинку для божевільних.
З дитинства Фрідрих страждав від епілептичних нападів, ця хвороба, що передається у спадок, забрала життя його батька та брата. Філософ затято відкидав будь-які релігійні вчення, стверджуючи, що вони не здатні виховати в людині мораль.
Рідна сестра Ніцше — Елізабет (Бетхен, як він ласкаво її кликав — прим. ред.), — створила іменний музей-архів, де й по нині зберігається більшість його матеріальної спадщини. Знаково, що за 31 рік до смерті він добровільно відмовився від громадянства Пруссії, ставши апатридом.
Фрідрих залишився незрозумілим філософом для свого часу, який дивився настільки вище людських висот, що добропорядні бюрґери вважали його блазнем або божевільним... Але саме завдяки Ніцше сьогодні можемо вибудовувати свої системи на вільному філософському просторі.
Також медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує своїм читачам, що зазвичай кажуть: шкільні роки — найтяжчі, але цього мало для розуміння. Бо це ще й роки, що вирішують долю кожного із нас надалі, на чому акцентував і мислитель Ніцше.