А на чиєму боці був пес Алий?

Про пограничний інцидент на кукурудзяному полі поблизу села Рясне, буквально у нас за городами (автор наразі перебуває на малій батьківщині), дізналися з повідомлень змі. Хоча, вийди було серед ночі помилуватися зорями чи вервечкою супутників Ілона Маска, могли б почути гомін – до Рясного від нашої груші не так і багато кілометрів.

Виливаємо індивідуальний гнів і обурення на третій день після екстраординарної події, все чекали на викиди праведного гніву і глибокого обурення офіційних осіб. Ну, якщо не розлогого відосика Зе з нехай вже й гундосним поясненням, то хоч би «зорепаду» з погон «розбійників».

А між тим, інцидент стався не у форматі україно-російського протистояння всередині єдиного народу. Що було би очікуваним після історико-теософської статті сусіднього маразматика і поглибленого вивчення маячні особовим складом збройних сил РФ.

Далі: ідіотизм у кращих традиціях зеленої влади. Двох наших озброєних до зубів прикордонників, що перебували в особливому стані несення військової служби з охорони Державного кордону України, побили й роззброїли… співробітники нашої СБУ!

«Невідомі нанесли прикордонникам кілька ударів кулаками, заволоділи двома автоматами АКС-74, 4 магазинами по 30 патронів і поїхали у невідомому напрямку...Неподалік в кукурудзяному полі було виявлено 2 автомати прикордонників, а 2 магазини з патронами знайшли поблизу відділення «Славгород», – розповіли у ДБР, яке навдивовижу швидко розкрило «невідомих».

Автор посту має право знати відповіді принаймні на два запитання, оскільки бійка сталася фактично під нашою бергамотою, і з нашої країни сміється увесь контингент ворожих птахофабрик від Суджі до Рязані.

Перше. Голова Державної прикордонної служби, генерал-майор Сергі́й Васи́льович Дейне́ко ще при посаді? Що, не він навчав сержанта з солдатом статутній послідовності: «Стій? Хто йде? Стій! Стріляти буду! Та-та-та!!!»?

Та ні, шановний генерал-майоре. Давайте, як на духу – зможете назвати хоч би одного офіцера НАТО, на якого ми стільки років рівняємося, котрий би не подав у відставку вже зранку після подібного ексцесу?

Це ж добре, що на кордон навідалися «свої»! Граючись, начистили писки двом доблесним вартовим поребрика, позакидали їхні пукавки («калаші» з патроном у патроннику!!!) у кукурудзу, сіли у свій «бобік» (припущення, марка автівки СБУ ще не розголошена) і з почуттям виконаного обов‘язку, спокійно відбули у північно-західному напрямку, кудись на Краснопілля. А якби посунули єдиновірці з-під Улан-Уде?! І що було би з нашими грушами?

Друге. Хтось скаже усоте голові Служби безпеки України Іва́нові Генна́дійовичу Бака́нову, що він – порожнє місце? Що такої «служби безпеки» ще не було в жодному племені мумба-юмба? Обставини він з'ясовує!

Там у Рясному кожна бабця обставини назве спросоння: ото або везли есбеушники сало у глибину єдиного народу в обмін на статтю путіна у паперовому варіанті, або рвонули за косоворотками для пузанів зі свого центрального офісу – незабаром 30-річчя Незалежності.

Бабці подейкують, що п'ятьом, а не трьом, місцевим есбістам не вистачило горілки для гідного поцінування підвищення колеги по службі. Учасник сабантуя – начальник міжрайонного відділу баканівців хотів послати за конче потрібним «заливним» салаг з прикордонного наряду, які саме об‘їжджали ввірену територію батьківщини.

Ті: «Та ви шо, колєги, подуріли?! А раптом – буряти?». Ці: «Ми постєрєжьом». Ті молоді-зелені: «Ні за яку силу… присяга, віра, мова, армія, те-се». Дискусія мало-помалу трансформувалася в мордобій, і п'яні, але навчені тхеквондо есбісти «сдєлалі іх вмєстє».

Коли недільний ранок над Рясним проявив неприглядну картину олією з побитими і обеззброєними сторожами кордону, розкиданими кукурудзою АКС-74 з двома магазинами набоїв (решту ще шукають) було вирішено здати трьох есбеушників з п'яти, закривши грудьми начальника, у котрого «лапи в академії, Луганську, Одесі і Києві».

На п'ятнадцять років могли б сісти зам начальника і хтось з нижніх чинів. Кинули на пальцях – ще один чин згодився побути свідком. Для блезіру. Бо навіть бабці в пограничному кукурудзинні реально нічого, крім «умовного» терміну, не бачать.

Зрештою, можливо, доведеться приставати на патріотичніший сценарій: СБУ їхало вбити путіна, а несвідомі погранці випадково прийняли їх за наркокур‘єрів. Надто були схожі.