Падіння міжнародного авторитету США сталося не за президентства Джозефа Байдена, а значно раніше. Цей процес розпочав ще Барак Обама.
Тепер позиції Вашинґтона настільки слабкі, що навіть якісь єменські хусити відверто і показово знищують рештки наддержавного статусу Америки. Для порятунку авторитету США професор Якуб Ґригель та аналітик Весс Мітчелл виклали на шпальтах видання Foreign Policy 5 правил.
За їхніми словами, ці правила покликані захистити американські інтереси не лише в Україні, Ізраїлі та Тайвані, а й у цілому світі. Автори проводять історичні паралелі з імперіями минулого, які також стикалися з напруженістю на своїх далеких кордонах.
Ґригель і Мітчелл буквально закликають американські еліти нарешті пригадати, що США є імперією нового зразка. А відтак зробити все, щоби криза лідерства Вашинґтону не піддавалася сумнівами з Москви, Пекіна, Тегерана чи Пхеньяна.
Ця порада може видатися банальною, але деякі лідери в об'єднаній Європі все ще вважають, що після вторгнення росії в Україну, наступний виток експансії — неможливий. Жодні міжнародні інститути чи зведення правил не завадять суперникам США прагнути до розширення свого контролю над ключовими регіонами Євразії, де Вашинґтон має життєво важливих економічних і політичних партнерів.
Якщо ми розглядаємо Україну, Ізраїль і Тайвань як геополітичний кордон США, то найкращий спосіб захистити цей кордон — перетворити кожного союзника на озброєний форпост. Ба більше: мотивація таких держав упирається в особистий інтерес — забезпечити власне виживання, оскільки без подібних форпостів США довелося б витрачати набагато більше власної крові та ресурсів.
Інакше кажучи, здатність України завдавати ударів по російських військових об'єктах у глибині окупованого Криму або безпосередньо за кордоном послабить наступальні дії росії. Так само Тайвань міг би більш ефективно стримувати комуністичний Китай, якби він мав можливості та волю завдавати удару не тільки по атакувальних силах, а й по китайських портах.
Стримування набагато ефективніше, коли той, хто обороняється, не просто тримає фортецю, а має можливість завдати удару по тилах нападника. Надання далекобійної зброї державі-форпосту — це хороша інвестиція.
Репутація, набута або втрачена на одному з фронтів, обов'язково позначиться на іншій лінії зіткнення. Держави-хижаки стежать за тим, як велика держава справляється з іншими, часто віддаленими геополітичними кордонами, щоб оцінити рівень її могутності та компетентність керівництва.
Це означає, що США необхідно використати можливість завдати стратегічної поразки росії, слабкішій з двох головних суперників Америки, до того, як сильніший із них, Китай, буде готовий до війни проти Тайваню. Вашинґтон не повинен намагатися змінювати пріоритети на середині шляху.
Якщо наддержава витісняється зі своїх геополітичних кордонів, то відновити колишній статус-кво в найближчому майбутньому практично неможливо як з військових, так і з політичних причин. Простіше кажучи, якщо США сьогодні залишать Україну, Ізраїль або Тайвань, і ці країни потраплять у сферу впливу країн-хижаків, навряд чи це можна буде змінити впродовж нашого життя без значно більших втрат, ніж якби Вашинґтон просто допоміг своїм союзникам захистити себе належним чином від самого початку.
Водночас «Останній Бастіон» нагадує своїм читачам про те, як Захід під егідою США веде Київ до перемовин із Москвою. Умиротворювачу Джейкобу Саллівану з Білого дому хочеться мати на своїй поличці власну Нобелівську премію.