«Антикор» без маски: як псевдомедіа роками заробляло на шантажі та вимаганні.
Портал «Антикор» називає себе «національним антикорупційним порталом», однак формально не має ознак зареєстрованого ЗМІ. На сайті відсутні відомості про головного редактора чи редакцію, і в офіційних реєстрах неможливо знайти код ЄДРПОУ, пов’язаний із цим ресурсом. Фактично «Антикор» діє як агрегатор чужих новин, публікуючи запозичені (нерідко вкрадені) матеріали інших видань замість створення власного оригінального контенту. Такий формат діяльності суперечить заявленому статусу медіа та журналістським стандартам: портал імітує роботу ЗМІ, але не має офіційної ліцензії чи державної реєстрації в Україні.
Варто зазначити, що офіційна торговельна марка «Антикор» зареєстрована на двох власників. Заявником на реєстрацію знака був мешканець Чернігівщини Костянтин Євгенійович Черненко, а кінцевими власниками зазначені: фізична особа Черненко та офшорна структура Teka-Group Foundation (Панама), заснована белізьким офшором Hamilton Management Ltd.
Іншими словами, бренд порталу оформлено через іноземну юрисдикцію, що ускладнює його зв’язок з українським правовим полем. Teka-Group Foundation була зареєстрована лише на початку 2018 року, і на неї одразу оформлено домен antikor.ua, хоча цей домен нині неактивний. Натомість основний сайт тривалий час працював на інших доменах (зокрема antikor.com.ua, antikor.info тощо), які в різний час піддавалися блокуванням.
Через численні порушення в межах кримінального провадження № 12020100060003326 Печерський районний суд Києва в грудні 2020 року наклав арешт на доменне ім’я antikor.com.ua, фактично зупинивши роботу сайту. Утім, уже в березні 2021 року старший слідчий поліції без пояснень закрив це провадження, і арешт було знято. Попри гучні заклики громадськості, Рада національної безпеки і оборони (РНБО) України тривалий час не включала «Антикор» до санкційних списків.
Лише після початку повномасштабної війни увага правоохоронців до подібних ресурсів зросла, і в 2022 році «Антикор» було заблоковано в Україні як дезінформаційний «зливний бачок» (поряд з іншими проросійськими сайтами) на підставі вказівок державних органів. Його дзеркала та альтернативні домени регулярно моніторилися спецслужбами. Восени 2025 року домени antikor.ua та antikor.com.ua потрапили до списку розблокованих — імовірно, за рішеннями судів. Повідомлялося, що адміністрація сайту частково змінила хостинг і навіть пообіцяла не поширювати російську пропаганду надалі. Однак ризик відновлення деструктивної діяльності залишається, адже ідеологія та методи «Антикора» лишаються проросійськими, а його справжні куратори — досі безкарні.
Ключовою фігурою і фактичним засновником «Антикора» є Костянтин Євгенійович Черненко (1982 р. н.). Журналістські розслідування встановили, що саме Черненко запустив цей ресурс у 2013 році і тривалий час керував його роботою. У співавторах схеми також фігурує його цивільна партнерка Леся Журавська — вона виконувала роль бухгалтера: за даними слідства, на її особисті банківські рахунки надходили гроші від посередників, отримані в межах діяльності порталу.
Після 2020 року, коли навколо «Антикора» розгорнулося кримінальне розслідування, Черненко виїхав за кордон — 18 січня 2021 року він покинув Україну і більше не повернувся. За оперативною інформацією, нині він може проживати в Туреччині або Німеччині. Після втечі Черненка оперативне управління ресурсом перейшло до його довіреної особи — Сергія Миколайовича Хантіля (1983 р. н.). Хантіль — давній помічник Черненка і фактично адміністратор сайту в Києві.
Слідство встановило, що для листування з жертвами шантажу використовувалася електронна скринька fznv@yandex.ru, зареєстрована на Хантіля, але під час реєстрації прив’язана до мобільного телефону, яким користувався сам Черненко. Практично увесь трудовий шлях Хантіля пов’язаний з ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади» та сайтом «Антикор».
Формальна структура власності та управління порталу навмисно заплутана. З матеріалів судових справ і публічних заяв випливає, що юридичним засновником і керівником «Антикора» значився певний Юрій Горбань — колишній журналіст і медіаменеджер, земляк Черненка з Чернігівщини. Сам Черненко фігурував як «головний редактор» видання, а син Юрія Горбаня — Богдан Горбань — виступав юридичним представником (адвокатом) сайту. Сергій Хантіль, у свою чергу, зазначався в судових документах як технічний реєстрант домену.
Прямий вплив родини Горбанів на діяльність «Антикора» простежується і поза формальними ролями. Богдан Горбань близько товаришував із Черненком та Хантілем (їхні спільні фото з 2017 року зафіксовані в соцмережах) і неодноразово захищав «Антикор» у судах. Показово, що Богдан Горбань паралельно працював помічником двох народних депутатів України (Олександра Сухова та Сергія Вельможного). Це потенційно пояснює, чому «Антикор» оминав критикою окремих політиків: про згаданих депутатів Сухова й Вельможного на порталі неможливо знайти жодної викривальної публікації — лише нейтральні замітки на кшталт новини про хворобу.
Натомість сайт масово «поливає брудом» майже кожну іншу публічну особу в Україні, розраховуючи отримати з цього зиск.
Інші залучені особи виконували другорядні ролі — координували зв’язок з «клієнтами» або отримували свій відсоток від прибутків. Наприклад, згадана Леся Журавська фактично була «скарбником» групи, а посередник Михайло Беца (колишній співробітник медіахолдингу олігарха Сергія Курченка) забезпечував контакт із замовниками та жертвами, пропонуючи їм «вирішити питання» щодо видалення статей за певну суму. У матеріалах кримінального провадження фігурують також інші посередники — зокрема Олександр Канівець (рідний брат дружини Черненка), Д. Шпакович, Н. Сарай і В. Осадчий, з рахунків яких у «ПриватБанку» систематично переказувалися кошти на рахунки Черненка та Журавської. Усі ці ланки вибудовували схему, що тривалий час залишалася непідсудною.
Діяльність «Антикора» стала об’єктом численних кримінальних розслідувань та журналістських викриттів. Вони виявили схему шантажу і вимагання грошей під виглядом «антикорупційної» журналістики. За даними слідства, група осіб, пов’язаних з цим сайтом (більшість з них — члени згаданої ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади»), під прикриттям боротьби з корупцією налагодила злочинну схему вимагання у посадовців, бізнесменів та їхніх родичів грошей за видалення компрометуючих матеріалів.
У період 2019–2021 років поліція відкрила щонайменше чотири кримінальні провадження за фактами цієї діяльності (за статтями 182 та 189 КК України — порушення недоторканності приватного життя та вимагання).
Слідчі задокументували, що учасники групи незаконно збирали особисті відомості, вигадували наклепницьку інформацію про публічних осіб і розміщували її на «Антикорі» та мережі афілійованих сайтів (серед яких kompromat1.online, novostiua.org, glavk.info та інші). Мета публікацій — змусити героїв цих статей вийти на зв’язок із «редакцією».
Як тільки жертва зверталася, адміністратори «Антикора» пропонували «вирішити питання» видалення негативного матеріалу за гроші. Фактично діяла відпрацьована схема шантажу: допоки людина не заплатить, наклепницькі статті продовжують висіти на сайті. Ба більше — навіть після сплати через певний час можуть з’являтися нові матеріали, щоб вимагати плату повторно. У матеріалах одного з проваджень це описано так: «…після публікації такої інформації [на сайті] зв’язуються з особами, про яких розміщено інформацію, і вимагають грошові кошти за знищення та припинення поширення такої інформації».
Анонімність адміністраторів при цьому зберігалася: для контактів використовувалися сторонні електронні адреси (наприклад, fznv@yandex.ru, пізніше fznv@protonmail.com), підписані просто як «Антикор», без жодних офіційних реквізитів. Щоб приховати саме вимагання під вигляд легальної діяльності, оплату пропонували провести нібито як «рекламну співпрацю» на сайті.
Приклади зафіксованого шантажу: у 2020 році керівник Апарату Верховної Ради звернувся до поліції після того, як на «Антикорі» з’явилася ганебна стаття про нього — невдовзі йому надійшла вимога заплатити за видалення публікації.
В іншому випадку представники АТ «Банк Альянс», надіславши на «Антикор» офіційний запит щодо спростування недостовірної статті, отримали у відповідь електронного листа з вимогою грошей. Спершу йшлося про суму 6000 доларів США, а згодом — про еквівалент 2 біткоїнів (приблизно 14 тис. доларів США) як «вартість послуги» з очищення інформаційного поля. У листуванні від адміністраторів прямо пропонувалося: «можемо про вас нічого не писати та видалити попередні статті» — за 2 BTC на вказаний криптогаманець.
Коли банк уточнив суму у звичайній валюті, йому відповіли, що станом на 14 січня 2021 року це близько 14 тисяч доларів США. Усі ці факти стали відомі слідчим та лягли в основу кримінальної справи, яку наразі розслідує Національна поліція України.
Одночасно «Антикор» заробляє і на публікації замовних матеріалів («джинси»). За інформацією медіаринку, розцінки ресурсу відносно невисокі. Раніше сайт брав приблизно 50 доларів США за новину та 300 доларів США за розгорнуту статтю, а станом на 2024 рік — 150–200 доларів США за розміщення однієї проплаченої публікації (у рідкісних випадках — до 2000 доларів США). Тобто фактично кожен охочий може заплатити, щоб на «Антикорі» вийшов потрібний йому матеріал — чи то для очорнення репутації конкурента, чи для прихованої реклами. Така практика перетворює портал на інструмент «чорного PR» на комерційній основі.
Ба більше, існує ціла екосистема подібних сайтів-«зливних бачків», які масово генерують фейки і компромат задля трафіку та шантажу. За даними РНБО, в Україні раніше було заблоковано понад 400 таких ресурсів, і «Антикор» протягом більш ніж 10 років залишався одним із найвідоміших серед них.
Багато публічних осіб намагалися боротися з «Антикором» у судовому порядку. Станом на початок 2022 року в Єдиному реєстрі судових рішень було понад 1060 документів, пов’язаних із цим виданням. Позивачі — від керівників держпідприємств до бізнесменів — вимагали спростування брехливих статей і захисту честі та ділової репутації. Однак притягнути сайт до відповідальності виявилося вкрай складно: адміністрація ретельно приховує свою юридичну особу та місцезнаходження.
Нерідко суди прямо зазначали, що встановити власника сайту неможливо, адже дані WHOIS не гарантують достовірності. Це буквально цитата з одного судового рішення: інформація про власника «Антикор» є не більш ніж «припущенням, отриманим із сервера WHOIS, який не несе відповідальності за її точність». Попри це, були прецеденти судових рішень на користь позивачів, але їх виконання саботується. Так, у 2015 році суд зобов’язав «Антикор» спростувати наклепницький матеріал щодо директора ДП «Укрспирт» Михайла Лабутіна; тоді статтю видалили. Проте вже у 2018 році той самий текст знову з’явився на сайті — тобто «Антикор» грубо ігнорує судові рішення, якщо відсутній дієвий механізм контролю їх виконання.
Інший приклад: наприкінці 2017 року портал опублікував серію статей з неправдивими звинуваченнями проти компанії «Фармагейт». Фірма подала позов до номінального власника сайту (панамської Teka-Group Foundation) про визнання інформації недостовірною. У січні 2020 року суд повністю задовольнив цей позов. Однак спірні статті досі не видалені з ресурсу. У різний час з «Антикором» судилися також бізнесмен Євген Черняк, політик Геннадій Корбан (на сайті було понад 500 матеріалів з тегом його імені) та інші високопосадовці, але більшість із них зрештою відкликали позови або не змогли домогтися виконання рішень.
Правоохоронні органи неодноразово відкривали кримінальні провадження проти організаторів «Антикора» за фактом вимагання. Останній масштабний кейс — уже згадане провадження № 12020100060003326, розпочате 4 грудня 2020 року. У його межах слідство навіть домоглося тимчасового блокування домену сайту через суд. Були зібрані численні докази протиправної діяльності — від електронного листування до фінансових транзакцій. Втім, реального обвинувального вироку так і не винесено. Показово, що у березні 2021 року старший слідчий поліції раптово закрив це провадження, не пояснивши причин. Є підстави вважати, що втеча Костянтина Черненка за кордон на початку 2021 року (до завершення розслідування) ускладнила притягнення винних до відповідальності.
Станом на 2024 рік злочинна схема продовжує діяти в тому ж складі осіб. Це підтверджує журналістський експеримент агентства BlackBox OSINT у 2024 році, коли представники сайту знову погодилися за певну суму «прибрати» одну зі свіжих публікацій. Незважаючи на розголос і суспільний тиск, «Антикор» досі працює, публікуючи замовні матеріали та шантажуючи нових жертв, — і це продовжує приносити його власникам надприбутки.
Окрім комерційного шантажу, «Антикор» відомий як джерело дезінформації та кремлівської пропаганди в українському інформаційному просторі. Розслідування показали, що цей ресурс фактично контролювався з території росії і був синхронізований з російськими «інфопомийками». Станом на грудень 2021 року сайт працював на виділеному російському хостингу Variti (IP-адреса 185.203.72.75), який спеціалізується на захисті від DDoS-атак. Тобто весь вхідний трафік на «Антикор» проходив через сервери, підконтрольні російській компанії.
Більше того, у 2021 році було виявлено, що «Антикор» використовує спільний Google Ads Publisher ID (4336163389795756) із низкою відверто проросійських сайтів — зокрема Novostiua.org, Glavk.info, Kompromat1.info та Oplatru24.ru. Раніше всі ці ресурси працювали в одній підмережі Variti, і ще у 2018 році ЗМІ писали, що «Антикор» фактично функціонує з території Росії. Іншими словами, контент «Антикора» є частиною мережі російських дезінформаційних порталів і розрахований також на російську аудиторію.
Тематика сайту регулярно відтворює наративи російської пропаганди, часто — за невелику плату від замовників.
За даними журналістів, цей майданчик настільки всеїдний, що «за невелику плату там можна розмістити будь-який контент — навіть якщо це російський фейк або відверта антиукраїнська пропаганда». Наприклад, на «Антикорі» досі доступна (станом на 2024 рік) публікація від 2014 року під назвою «Громадянська війна в Україні доїдає рештки бюджету». У ній Революція Гідності подається як «державний переворот», українські військові названі «каральними загонами, що вторглися на південний схід», а київська влада зневажливо іменується «так званою легітимною».
В іншому матеріалі учасників Майдану обзивають «бойовиками, які підпалювали Беркут». Такі риторичні кліше повністю збігаються з лексикою кремлівських ЗМІ. Ще один показовий приклад: у 2016 році «Антикор» опублікував текст із цитатою російського актора Гоші Куценка: «На Україні вмиваються кров’ю бабусь та дідусів». А у 2018 році передрукував тезу пропагандиста Володимира Соловйова, який порівняв Україну з шакалом і заявив, що тут живуть «кінчені нацисти». Ці та десятки подібних публікацій роками залишалися на сайті, формуючи відверто антиукраїнський інформаційний фон.
Українські органи влади та експертна спільнота однозначно відносять «Антикор» до інструментів ворожої інформаційної агресії. Центр протидії дезінформації при РНБО відстежує подібні ресурси, а публіцист Сергій Іванов у січні 2022 року публічно запитував, «чому цей смітник досі не в санкційному списку РНБО і чому СБУ ігнорує ресурс». Приблизно тоді ж, 2 лютого 2022 року, на сайті президента з’явилася електронна петиція № 22/134048 з вимогою застосувати санкції проти видання «Антикор» за поширення проросійської пропаганди. У тексті петиції наведено докази антидержавної діяльності ресурсу і наголошено, що «Антикор» — це типовий російський ресурс, який працює проти України. Автор петиції закликав припинити роботу сайту на території держави з міркувань національної безпеки.
Попри значний резонанс цієї ініціативи, остаточне рішення щодо «Антикора» залежало від правоохоронців і судів. Після початку повномасштабного вторгнення рф у 2022 році увага до подібних сайтів значно зросла: навесні 2022 року «Антикор» разом з іншими проросійськими порталами був заблокований українськими інтернет-провайдерами за вказівками державних органів, а його дзеркала та нові домени оперативно відстежувалися. Втім, як зазначалося вище, згодом адміністрація сайту вдалася до юридичних маневрів і часткової «легалізації», що дозволило через суди домогтися тимчасового розблокування ресурсів «Антикора» під обіцянки відмовитися від кремлівських вкидів. Ідеологія та методи порталу, однак, не змінилися, а отже ризик відновлення деструктивної роботи зберігається.
За сукупністю наведених фактів портал «Антикор» становить реальну загрозу інформаційній безпеці України. Він зарекомендував себе вкрай негативно — як псевдомедіа, що маскується під антикорупційне видання, а насправді займається дезінформацією, шантажем і вимаганням грошей. Ресурс не має офіційного статусу ЗМІ, його структура власності схована за офшорами й підставними особами, а контент наповнений замовними матеріалами та прокремлівськими «темниками».
Розслідування показали, що група пов’язаних з сайтом осіб (Черненко, Хантіль, Горбані та інші) під прикриттям громадської організації організувала системне вимагання коштів у публічних осіб за «очищення» їхньої репутації. Попри сотні судових позовів і кілька кримінальних справ, «Антикор» продовжує свою діяльність, оскільки організатори уникли покарання, використовуючи прогалини в законодавстві та перебуваючи за кордоном.
Українські фахівці прямо характеризують «Антикор» як російський інформаційний ресурс, що працює проти України. Портал інтегрований у мережу російських пропагандистських сайтів та цілеспрямовано експлуатує суспільну довіру до антикорупційної тематики, щоб впливати на громадську думку в інтересах ворога. Як підсумовано у петиції до президента, «Антикор» — це типовий російський смітник, тому держава повинна на це реагувати.
За останні два роки влада почала активніше протидіяти подібним загрозам: застосовано санкції проти пропагандистських медіа, заблоковано сотні фейкових сайтів, посилено вимоги до прозорості медіавласності. Проте випадок «Антикора» демонструє, що цього недостатньо. Українські правоохоронці мають довести розпочаті справи до кінця, припинити діяльність таких «інфопомийок» і притягнути винних до відповідальності, аби захистити інформаційний простір від шантажу та ворожої пропаганди. Це принципове питання національної безпеки, яке не можна залишати без уваги.
Джерела:
https://368.media/.../v-ukrayini-antikoruptsijnij-portal.../
https://censor.net/.../hto_postacha_v_ukranu_kremlvsk...
https://blackboxosint.com/.../kto-stoit-za-sajtom.../