Архітекторка замість інженера: хто керує виробництвом українських ракет
Фламінго без крил: чому українське ракетобудування виглядає як міф.
Поки Валерій Залужний розказує про «перехоплення технологічної ініціативи», останніми днями активно обговорюється кваліфікація технічного директора найбільшого виробника українських ракет — компанії Fire Point — пані Ірини Терех.
Компанія виробляє, зокрема, міфічні «Фламінго» — суперзброю Перемоги, майже ФАУ-2.
У моєму розумінні технічний директор — це найбільш кваліфікована в компанії особа саме з найскладніших технічних питань. Беззаперечний авторитет, джерело унікальних знань і навичок.
Але, судячи з відкритих даних, у пані Терех якось зовсім не проглядається технічного бекґраунду. Освіта — архітектура, здобута в Київському національному університеті будівництва та архітектури. Так, формально це теж технічна освіта. Але кардіолог, гінеколог та стоматолог — це теж всі лікарі, проте ж ви ж не підете лікувати зуби до гінеколога?
Ось у мене перша освіта — військовий авіаційний інженер, спеціалізація «літаки та двигуни». У дипломній роботі я накреслив вертолітний двигун ТВ3-117 у масштабі 1:1 — креслення півтора метри шириною з тисячею дрібних деталей.
З 2000 року займаюся кібербезпекою і доволі успішно. До речі, хто цікавиться моєю кваліфікацією — я ще у 2022 році детально розповідав про свою трудову біографію.
Але з усім моїм, здавалося б, технічним бекґраундом та досвідом мені бракує нахабства назвати себе, не те що експертом — то хоча б фахівцем з авіації, а тим більше — з ракетобудування. Свого часу я багато вивчав аеродинаміку, теорію авіаційних двигунів, авіаційне матеріалознавство і досі зможу накреслити принципову схему турбореактивного авіаційного двигуна. Але вже давно не маю практичного досвіду застосування цих напівзабутих знань. І тому не претендую на експертність у цих питаннях.
А тут молода жінка без профільної освіти та без будь-якого практичного досвіду ракетобудування сміливо стає технічним (Карл!) директором найбільшого виробника ракетного озброєння — під час гострої фази повномасштабної війни.
У моїй уяві це має бути дід із 20–30 років безпосереднього досвіду ракетобудування, із купою премій і дипломів, обвішаний орденами та всесвітньо відомий як беззаперечний технічний експерт. А не 30-річна архітекторка. За всієї поваги до професії архітектора, яка теж непроста.
Цей кейс — ще один доказ, м’яко кажучи, медійного перебільшення ефективності та успішності українського ракетобудування. Зеленський давно нам обіцяє «3000 ракет», але якось не видно, як вони летять на москву: одні лише «формули миру», «саміти з відновлення» та «гарантії повоєнної безпеки».
І загалом технічні знання у наших чиновників дуже слабкі. У Мініцифрі заступник міністра з кібербезпеки з’явився аж на п’ятий рік запуску Дії — після десятків провалів, сотень шахрайських кредитів і двох великих витоків баз даних. Роль цього посадовця — публічно відмазувати архітектурні провтики Святого Равноапостольного Міші, — да святиться ім’я Його, амінь.
І так скрізь: шукають перш за все лояльних, але геть не обов’язково професійних.
Піарники, SMM-менеджери, якісь криптоінвестори — цього добра в них вистачає. Не вистачає технічних фахівців. Хоча цей сумний факт чомусь не заважає розробляти та навіть запускати претензійні технічні проєкти. Ну подумаєш, що Дія-AI геть ніяк не працює: дайте нам ще 100 днів і 100 мільйонів.
Можливо, пані Ірина Терех хороша людина, патріотка та успішна бізнесвумен. Не знаю, тому не виключаю цього.
Але бути технічним директором на мегаважливому виробництві суперскладного ракетного озброєння під час війни — вибачте, цього явно недостатньо. Вміти виготовляти бетонні вироби — це теж важливо, але «хороша людина» — це не професія.
З такими підходами ми не перехопимо технологічну ініціативу, як радить генерал Залужний. І, відповідно, не здолаємо ворога — який все ще більший за нас чисельно. Тому нам життєво необхідно ставати сильнішими якісно.
Керівництво держави запевняє, що начебто це розуміє, але на практиці все одно призначає на ключові для виживання країни посади лояльних замість професійних. І схоже, що ці люди, які зараз при владі, мінятися категорично не бажають.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
