Армія без майбутнього

Міністерство оборони України з глибоким сумом повідомило про передчасну відставку заступника міністра Вячеслава Шаповалова, який відповідав за тилове забезпечення Збройних Сил.

Пану Шаповалову довелось покинути хлібну посаду через зойки професійних громадських активістів, що раптом здійняли ґвалт з приводу надвисоких цін на харчі, якими годують військовослужбовці.
Міноборони, звісно, факт завищення закупівельних цін, категорично відкинуло, але, про всяк випадок, звільнило Шаповалова «за власним бажанням», випустивши з такої нагоди заяву з переліком неймовірних чеснот екс-заступника міністра.

Зокрема, завдяки Шаповалову «у резервах ЗСУ – чверть мільйона бронежилетів та понад 150 тис. шоломів. Вдалося не тільки повністю забезпечити наших воїнів. Але й сформувати запас міцності, частиною якого є потужні українські виробники. На складах сотні тисяч комплектів зимової та літньої форми, інших предметів речового забезпечення» - стверджує офіційний сайт МО України.

Охоче віримо. Але виникає запитання: чому сотні тисяч комплектів зимової форми перебувають на складах, а не у військових частинах, де відсутні одяг і взуття найпопулярніших розмірів? Зараз на календарі лютий, а зимових черевиків 43, 44, 46 розмірів як не було, так і немає. Також відчувається дефіцит зимової форми 48, 54, 56 і 58 розмірів.

Але найбільше зацікавила нас наступна фраза із заяви Міноборони:

«В’ячеслав Шаповалов ще минулої зими активізував роботу щодо впорядкування активів Міноборони. Разом з Держкадастром зроблені потужні кроки щодо цифровізації інформації по земельних ділянках та нерухомості. Спільно з юридичними військами було повернуто тисячі гектарів земель та вкрадені в оборонного відомства будівлі. Цей процес став системним».

О-о-о, тут я б багато чого міг розповісти. 2 роки тому я опублікував в 4-х частинах велику статтю про те, як в Україні через бездіяльність Міноборони та Фонду держмайна було розкрадено майно колишньої радянської організації «Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту» (скорочено – ДТСААФ), що була створена Постановою Ради Міністрів СРСР  від 20 серпня 1951 року, фінансувалась з державного бюджету й мала займатись роботою з допризовною молоддю, розвитком військово-прикладних видів спорту, підготовкою мобілізаційного резерву та військово-облікових спеціальностей.

На території України ДТСААФ мало колосальне майно: понад 7 тисяч об’єктів, призначених для підготовки допризовників, шість навчальних закладів для підготовки викладацького складу, понад 500 автошкіл, мототреки й автодроми, єдину в СРСР шосейно-кільцеву дорогу, тири, полігони, Палац підводного спорту, бази підводного плавання на Дніпрі та в Криму, три десятки аеродромів, ескадрильї літаків – від одномісних поршневих до реактивних, вертольоти, парашутну техніку, бронетранспортери, тисячі легкових і вантажних автомобілів.

У жовтні 1991 року Президія Верховної Ради України зобов’язала Міністерство оборони прийняти на баланс усе військове майно ДТСААФ, але досі ця Постанова не виконана, оскільки майно досі успішно розпродається рейдерами, які створили фіктивну громадську організацію під назвою «Товариство сприяння обороні України».
І міністр оборони Рєзников, і його колишній заступник Шаповалов про це прекрасно знають, але відмовляються повернути в державну власність майно ДТСААФ, через що Україна повністю позбулась матеріальної бази для підготовки підрозділів територіальної оборони, резервістів, допризовників і спортсменів з військово-прикладних видів спорту.

Дуже рекомендую знайти час і прочитати цю розвідку, яка була оприлюднена незадовго до війни і яка на сьогодні вкрай актуальна.

21 квітня 2021 року Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с) підписав закон про призов на військову службу резервістів у особливий період, тобто без оголошення мобілізації чи запровадження воєнного стану. Цікаво, а чи хтось розповів Недієздатному, хто такі резервісти й чим військова служба відрізняється від служби у військовому резерві? І де Недієздатний збирається готувати резервістів і допризовників, якщо за два роки перебування при посаді президента України він разом зі своїм міністром молоді та спорту Вадимом Гутцайтом, своїм головою Фонду держмайна Дмитром Сенниченком і своїм секретарем РНБОУ Олексієм Даніловим остаточно знищив систему підготовки резервістів і допризовників, ліквідував заходи з військово-прикладних видів спорту й дозволив рейдерам – попри дві постанови Верховної Ради України, численні рішення Вищого господарського суду та рішення Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації від 16 липня 2015 року – безоплатно володіти майном колишньої радянської організації «Добровільне  товариство сприяння армії, авіації та флоту»?

Напевно, міністр Гутцайт досі не доповів Одному з Найвеличніших Лідерів Світу (с), що Міністерство молоді та спорту України давно стало активним учасником схем з розкрадання державного майна, призначеного для підготовки допризовників, резервістів, фахівців з військово-облікових спеціальностей та розвитку військово-прикладних видів спорту – насамперед, парашутного багатоборства (стрибки з парашутом на точність приземлення, біг, плавання, стрільба з малокаліберної гвинтівки). Змагання з парашутного багатоборства були заборонені Мінмолодьспорт через те, що спортсмени відмовились платити гроші «смотрящєму» від Міністерства, колишньому депутату Харківської обласної ради від Партії Регіонів Олегу Шаповалову, який впродовж багатьох років разом з «правою рукою» відомого пройдисвіта Каськіва, колишнім першим заступником міністра в справах сім’ї, молоді та спорту Іллею Шевляком, організовує розкрадання коштів державного бюджету, призначених для популяризації служби в десанто-штурмових військах. А прикриває всі ці схеми перший заступник генерального прокурора Роман Говда, який був призначений на посаду главою держави Андрієм Єрмаком на переконливе прохання народного депутата VIII скликання Олександра Михайловича Грановського (того самого).

Податкова афера

У першій частині нашої скорботної повісті ми розповіли, як кілька шахраїв на початку 90-х років захопили державне майно колишньої організації «Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту» (скорочено – ДТСААФ), що була створена Постановою Ради Міністрів СРСР  від 20 серпня 1951 року, фінансувалась з державного бюджету й мала займатись роботою з допризовною молоддю, розвитком військово-прикладних видів спорту, підготовкою мобілізаційного резерву та військово-облікових спеціальностей.

На території України ДТСААФ мало колосальне майно: понад 7 тисяч об’єктів, призначених для підготовки допризовників, шість навчальних закладів для підготовки викладацького складу, понад 500 автошкіл, мототреки й автодроми, єдину в СРСР шосейно-кільцеву дорогу, тири, полігони, Палац підводного спорту, бази підводного плавання на Дніпрі та в Криму, три десятки аеродромів, ескадрильї літаків – від одномісних поршневих до реактивних, вертольоти, парашутну техніку, бронетранспортери, тисячі легкових і вантажних автомобілів. Експерти оцінюють вартість майна ДТСААФ у суму, не меншу 10 млрд доларів США, але сказати напевно, скільки це добро коштувало, зараз неможливо, оскільки більша частина його давно продана-перепродана.

З метою захоплення державного майна ДТСААФ відставними генералами в жовтні 1991 року була зареєстрована громадська організація з пишномовною назвою «Товариство сприяння обороні України», яке замість того, щоби сприяти обороні, навпаки, розкрадало майно Міністерства оборони СРСР, що було передано в користування ДТСААФ на території України. Самочинно оголосивши себе правонаступником ДТСААФ, рейдери, користуючись правовим хаосом на тлі розпаду Радянського Союзу, зареєстрували сотні створених ними псевдо-громадських організацій, на які оформили автошколи, тири, аеродроми та іншу нерухомість ДТСААФ. Щоправда, авіаційну та автомобільну техніку Міністерства оборони СРСР зареєструвати не вдалось – але новоявлені «власники» державного майна з цього приводу особливо не «парились» і продавали військові вантажівки чи літаки малої авіації без будь-яких документів. А те, що не вдалось продати – наприклад аеродром «Чайка» під Києвом, за який керівництво ТСОУ на початку 2000-х вже взяло завдаток від тодішньої хазяйки Київської області Тетяни Засухи, але потім було змушено гроші повернути, або ті об’єкти, які можна було використовувати з вигодою для себе – наприклад, автошколи колишнього ДТСААФ чи столичний Палац підводного спорту, голова ТСОУ Володимир Дончак, його наступники Віктор Тімченко та Сергій Кошин і заступник голови ТСОУ Володимир Грибанов пристосували для отримання свіжої копійки.

Втім, продаж аеродромів, спортивно-технічних клубів, бази підводників на Труханову острові в Києві, мотодрому в Полтаві чи здавання в оренду державного майна, призначеного для підготовки фахівців з військово-облікових спеціальностей, було не єдиним джерелом доходів крадіїв. Захоплена нерухомість – передусім, колишні аеродроми ДТСААФ, які керівники ТСОУ не встигли продати під котеджну забудову – займає чималі земельні ділянки, а платити податок на землю аферисти не хотіли. І тоді вони, підробивши документи, домоглись звільнення цих земельних ділянок від плати за землю на тій підставі, що на них, начебто, розміщені споруди, у яких проводяться міжнародні та всеукраїнські змагання з невідомо яких видів спорту.

Чи бачив шановний читач коли-небудь споруду площею 135га? – Ні? А площею 254 га? А український Уряд бачив: 2 березня 2010 року Кабінет Міністрів України видав Постанову №250, якою звільнив від спати земельного податку ділянки, на яких розташовані споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських і міжнародних змагань з видів спорту, навчально-тренувального процесу збірних команди, готується резерв збірних команд. Підприємства, засновником яких рахується ТСОУ, жодної такої споруди не мають, як і, взагалі, не займаються ніяким навчально-тренувальним процесом чи проведенням змагань (у кращому випадку влаштовують платні атракціони чи розважальні стрибки з парашутом, нещадно експлуатуючи незаконно захоплене державне майно). Але в ТСОУ були виготовлені фальшиві документи про наявність подібних споруд, при цьому площа цих споруд співпала з площею колишніх аеродромів ДТСААФ, якими ці підприємства незаконно користуються. Фальшиві документи були подані в Мінсім’ямолодьспорт, ці земельні ділянки потрапили в додаток до Постанови Кабміну від 02.03.2010 №250 й у 2010-2011 роках бюджет не дорахувався 1,690 млн. грн.

Наступного року знову була видана Постанова Кабінету Міністрів України від 17.08.2011 №975, якою затверджено «Перелік підприємств, установ, організацій, громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклубів та авіаційно-спортивних клубів Товариства сприяння обороні України, що звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розміщені спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально-тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву, баз олімпійської та паралімпійської підготовки». Цією постановою на підставі підроблених документів були звільнені від справляння земельного податку наступні земельні ділянки:

• Сімферопольська міська громадська організація «Сімферопольський авіаспортклуб Товариства сприяння обороні України» (45,59га);
• Вінницький авіаційно-спортивний клуб Товариства сприяння обороні України (253,6га);
• Підприємство об’єднання громадян «Центральний аероклуб Товариства сприяння обороні України імені О.К.Антонова» (аеродром «Чайка» – 130,117га, аеродром «Бузова» – 68,232га, аеродром «Личанка» – 74,675га);
• Кіровоградський авіаційно-спортивний клуб Товариства сприяння обороні України (135га);
• Заклад об’єднання громадян «Луганський авіаційно-спортивний клуб Товариства сприяння обороні України» (114,5га);
• Львівський авіаційно-спортивний клуб Товариства сприяння обороні України (97,5263га);
• Харківський аероклуб імені В.С.Гризодубової (203,2га);
• Чернігівський авіаційно-спортивний клуб Товариства сприяння обороні України (252,2га);
• Севастопольська міська організація Товариства сприяння обороні України (90,3686га).

Загальна сума бюджетних коштів, яку аферисти з ТСОУ поклали собі в кишеню на цій операції, складає 7,356 млн. грн.

Також звертає на себе увагу та обставина, що заступник голови ТСОУ Володимир Грибанов шляхом службового підроблення домігся звільнення від сплати земельного податку ділянки площею 74,7 га в Київській області в районі м.Буча, яка в зазначеній постанові КМУ була названа аеродромом «Личанка» і де, начебто, розташована споруда площею 74,7 га, в якій проводяться міжнародні та всеукраїнські змагання. У той же час такого аеродрому чи злітно-посадкового майданчика в Україні взагалі не існує й ніколи не існувало. Але почитайте лишень, з яким пафосом легендарний аферист Грибанов, який, за твердженням його колишніх підлеглих, продав крадене державне майна на мільйони доларів, пише, що Центральний аероклуб ДТСААФ (який рейдери перейменували на Центральний аероклуб ТСОУ) «вже десятки років є символом авіаційного спорту нашої країни». Шкода лишень, що Грибанов не уточнив, як цей символ, який мав перебувати на балансі Фонду державного майна України, потрапив до його рук.

Втім, нічого дивного в цьому немає – Грибанов разом з попередніми керівниками ТСОУ Дончаком і Тімченком та нинішнім Кошиним влаштував на місце колишнього Центрального аероклубу ДТСААФ митний склад і здав цю територію в користування самому собі, точніше, своїм довіреним фірмам. Гроші вижимаються з кожного квадратного сантиметра – тут і шиномонтаж, і автомийка, і продаж тротуарної плитки. Ну як за всю цю красу ще й платити земельний податок?

Наразі залишились невикористаними тільки майданчики для польотів кордових авіамоделей – заасфальтовані круги, забрані сіткою «рабиця». Але й цим об’єктам колишнього ДТСААФ «правонаступники Радянського Союзу» знайшли застосування: Юрій Прокопчук, якому Грибанов, виходячи на пенсію, передав аеродроми колишнього ДТСААФ і який зараз приторговує державним майном, називаючи себе «керівником авіації ТСОУ», пускає на ці майданчики дітей, що займаються авіамоделізмом, для проведення змагань – звісно, не безплатно. Напевно, Прокопчук, який обклав поборами парашутистів і разом з активістом Партії Регіонів Шаповаловим збирає гроші з учасників державних спортивних заходів, є бідною людиною й без дитячих коштів помре з голоду. Втім, на всі докори, що гроші з дітей брати некрасиво, й, маючи такі доходи від нелегальної експлуатації державного майна, можна було б і не трясти копійки з неповнолітніх, Прокопчук відповідає тільки два слова: «Слава Україні!» – я не жартую, це такий стиль спілкування в сучасних шахраїв і крадіїв: коли їх хапають за руку, вони починають напирати на патріотизм.

Зацікавившись таким безпардонним розкраданням бюджетних коштів, автор цих рядків ще в 2012 році направив низку інформаційних запитів до Секретаріату Кабінету Міністрів України з приводу підстав видання постанов КМУ від 02.03.2010 №250 та від 17.08.2011 №975 у частині звільнення закладів ТСОУ від сплати земельного податку. Вказані запити Секретаріат КМУ переслав для відповіді в Державну службу молоді та спорту України (яка зараз реорганізована в Міністерство молоді та спорту України), мотивуючи це тим, що Кабмін не мав відношення до підготовки згадуваних постанов – проекти готувались у центральному органі виконавчої влади у сфері фізичної культури та спорту й жодної інформації про те, чому пільги надані тому чи іншому об’єкту, в КМУ немає.

Оскільки відповіді по суті запитів отримані так і не були, я звернувся з позовами до Окружного адміністративного суду м.Києва. У судовому засідання представник Держмолодьспорт не міг пояснити, які ж міжнародні чи всеукраїнські змагання проводяться на аеродромах колишнього ДТСААФ, привласнені рейдерами з ТСОУ, і про які споруди йдеться. З огляду на це суд зобов’язав центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культуру та спорту, який готував проекти згадуваних постанов Кабміну, надати вичерпну інформацію щодо підстав звільнення цих об’єктів від сплати земельного податку. Але постанови Окружного адміністративного суду м.Києва 

•  від 14.03.2012 у справі №2а-14855/11/2670,
• від 11.04.2012 у справі №2а-14949/11/2670,
• від 24.01.2012 у справі №2а-14952/11/2670,
• від 10.02.2012 у справі №2а-14823/11/2670,
• від 10.02.2012 у справі №2а-14860/11/2670

не виконані до сьогоднішнього дня, оскільки міністр молоді та спорту Вадим Гутцайт – професійний «схематозник», який багато років годується біля спорту – пречудово розуміє, що пільги надавались на підставі підроблених документів. І якщо зараз на виконання цих судових рішень почати розбиратись з розкраданням ділками з ТСОУ державних коштів, то доведеться відправляти на лаву підсудних нинішніх підлеглих Гутцайта та припиняти нинішні схеми крадіжки бюджетних грошей. А цього, звісно, ніхто не допустить.

Одновухий бандит

З приходом у 2010 році до влади Двічі Несудимого став поступово наводитись лад з майном колишніх загальносоюзних організацій, яке після розпаду СРСР розтягнули спритні громадяни. «Міцний господарник» планував царствувати довго та щасливо, мріяв залишити країну в спадок своїм діточкам і онукам і йому не потрібні були самозвані «правонаступники Радянського Союзу», що розкрадали державне майно, яке Віктор Федорович вважав своїм.

У державну власність були повернуто не тільки майно колишнього Всесоюзного добровільного спортивного товариства «Трудові резерви», а навіть об’єкти військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР у складі виробничого мисливсько-риболовецького об’єднання, 37 мисливських та 2 риболовецьких господарств, 11 будинків мисливця-рибалки, 7 магазинів, туристичної бази, 2 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Київського військового округу, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу, 3 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

І лише майно колишнього «Добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту», протиправно захоплене рейдерами в 1991 році, продовжувало перебувати в приватних руках. Втім, це не дивно – з цих рук щось забрати було нереально навіть Януковичу, оскільки псевдо-громадську організацію «Товариство сприяння обороні України», яка оголосила себе «правонаступником ДТСААФ», у квітні 2010 року очолив Віктор Миколайович Тімченко, чий син, Максим Тімченко, керує всіма енергетичними активами Ріната Ахметова на посаді генерального директора компанії ДТЕК.

Невдовзі після втечі Януковича, у березні 2014 року, автора цих рядків розшукав щойно призначений міністр молоді та спорту Дмитро Булатов, який заслужено вважається символом Революції Гідності. Щоправда, на барикадах Дмитро Сергійович помічений не був, натомість у грудні 2013 – січні 2014 року на свою банківську картку від імені громадської організації «Автомайдан» збирав пожертви на боротьбу зі злочинним режимом. У такий спосіб Булатову вдалось стати багатшим на 50 тис. доларів США. Ці гроші він зняв зі свого карткового рахунка в ніч на 23 січня 2014 року, кілька годин роз’їжджаючи Києвом від банкомату до банкомату. Після чого зник.

Знайшовся Булатов за тиждень – виключно завдяки народному депутатові Петру Порошенку, який доставив одного з лідерів Революції Гідності в клініку «Борис». Як розповідав Дмитро Сергійович, його викрали російські диверсанти, закинуті на територію України (він їх впізнав по специфічному «російському» акценту). Упродовж тижня росіяни нещадно катували Булатова (але при цьому смачно годували – принаймні, він не схуднув ані на кілограм), розпинали й навіть відрізали вухо, яке згодом відновилось, мов хвіст у ящірки. Одначе, куди ділись 50 тис. доларів пожертв, знятих Булатовим з рахунка «Автомайдану» перед викраденням, він досі пригадати не може. Напевно, відібрали російські спецпризначенці й віддали Путіну.

Втім, ця прикра пригода не завадила Булатову скористатись авіаквитками, які він купив ще до свого викрадення на гроші, що були пожертвувані політично свідомими громадянами для потреб Революції, і разом з коханкою улетіти в Домініканську Республіку – царство вічного літа й золотих пляжів. Повернувся Булатов в Україну наприкінці лютого 2014 року лише коли отримав повідомлення від підприємця Юрія Зозулі (до речі, це саме на дачі Зозулі в січні 2014 року Булатова впродовж тижня катували російські спецпризначенці), що Революція перемогла й він призначений міністром молоді та спорту за квотою народного депутата Артура Палатного.

Інтерес Булатова до скромної персони автора цих рядків пояснювався тим, що Дмитро Сергійович, зненацька призначений на посаду міністра, шукав людину, яка б розповіла йому про корупційні схеми, що були вибудовані в Мінмолодьспорт його попередниками. А тодішній Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики Тетяна Чорновол запевнила Булатова, що кращого фахівця з цього питання, ніж я, немає.

Наприкінці квітня 2014 року я на запрошення пана міністра прибув у Мінмолодьспорт і продовж години розповідав Булатову про майно колишнього ДТСААФ, захоплене ділками з ТСОУ, про фіктивні фірми, відкриті заступником голови ТСОУ Грибановим, показував документи про розкрадання Тімченком і Грибановим бюджетних коштів, про знищення в Україні військово-прикладних видів спорту та розкрадену рейдерами матеріальну базу, призначену для підготовки допризовників і фахівців з військово-облікових спеціальностей. Булатов та його перший заступник Андрій Вишняк уважно слухали, особливо їх обурили податкові пільги, надані Мінмолодьспорт ТСОУ по підроблених документах. А за два місяці по тому Булатов переказав на рахунки ТСОУ 1,172 млн грн. бюджетних коштів. Платежі здійснювались без будь-якого обґрунтування та укладання договору між Міністерством і одержувачами грошей, а лише на клопотання заступника голови ТСОУ Грибанова, при цьому 209 тис. грн. були переказані на фіктивну фірму «Центральний аероклуб Товариства сприяння обороні України», код ЄДРПОУ 35772380, назва якої імітує назву «Центрального аероклубу Товариства сприяння обороні України ім. О.К.Антонова», код ЄДРПОУ 2725836.

Окрім переказу бюджетних коштів на рахунок фіктивної фірми, Булатов влітку 2014 року ще й переказав 214,2 тис. грн. на окуповані території – колишнім Луганському та Донецькому авіаційно-спортивним клубам ДТСААФ, які також були розграбовані рейдерами з ТСОУ й на момент отримання грошей від Мінмолдьспорт вже були оголошені «аеродромами авіації Новоросії».

Річ у тім, що в червні 2014 року колонна Нацгвардії, йдучи від Алчевська на Розкішне, розстріляла базу колишнього Луганського авіаспортклубу ДТСААФ у селі Весела Тарасівка, знищивши ангар і кілька легкомоторних літаків (Ан-2 і Як-18Т), які використовувалися терористами для завезення стрілецької зброї з-під Ростова, а також старенький навчальний реактивний літак L-29, що був оголошений «флагманом військово-повітряних сил ЛНР». Зрозуміло, що така прикра подія не змогла пройти повз увагу заступниці Булатова Олени Підгрушної, яка після зустрічі з Грибановим внесла Булатову подання про фінансування за рахунок коштів державного бюджету осідку терористів для відновлення пошкодженого майна. Булатов зрадів пропозиції й переказав 107,8 тис. грн. Луганському авіаспортклубу ТСОУ (попри військові дії, єдина банківська система України ще працювала). На цьому пан міністр не заспокоївся й ще 106,4 тис. грн. переказав на рахунок колишнього Донецького авіаспортклубу ДТСААФ, що також був захоплений рейдерами з ТСОУ й базувався в селищі Моспине під Донецьком.

Судячи з наступних повідомлень у ЗМІ, не всі гроші пішли на «відкат» у Мінмолодьспорт – більша частина таки дісталася терористам, які змогли відремонтувати в Луганську L-29 й катали цей релікт чеського виробництва по рульожних доріжках, обіцяючи ось-ось підняти літак у небо. Утім, коптити атмосферу музейному експонату довго не довелося: наприкінці січня 2015 року «злі укропи» знищили весь повітряний флот молодої, але гордої республіки, відремонтований завдяки Булатову коштом українських платників податків.

Заодно Булатов своїм наказом заборонив на території України заходи з підготовки молоді до служби в десантно-штурмових військах і змагання з парашутного багатоборства. Навіть викреслив з Єдиної спортивної класифікації України цю дисципліну, яка з 1971 року була основою військово-патріотичного виховання молоді.

Довідавшись про те, що коїть Булатов, автор цих рядків попрямував до тодішнього генерального прокурора України Віталія Яреми. Ознайомившись з документами про переказ Булатовим бюджетних коштів рейдерам з ТСОУ та про надання податкових пільг по сплаті земельного податку за підробленими документами, Віталій Григорович наказав негайно зареєструвати кримінальне провадження, яке було направлено для досудового розслідування в прокуратуру м. Києва.

Одначе столична прокуратура розслідувати кричущі факти розкрадання коштів державного бюджету не поспішала. 3 грудня 2014 року в кабінет міністра молоді та спорту в’їхав Ігор Жданов, але й після цього слідство не наважувалось викликати на допит Булатова та Підгрушну (Олена Михайлівна залишилась у спадок новому міністру й продовжувала знищувати військово-прикладні види спорту). Але як тільки в травні 2015 року кримінальне провадження з прокуратури м.Києва забрала для проведення досудового розслідування Генеральна прокуратура України, Булатов раптово зник у зоні АТО й усі подальші спроби його розшукати та викликати на допит були безрезультатними.

Як пояснювали в неофіційних бесідах посадовці Генпрокуратури, зникнення Булатова організував його колишній куратор з СБУ, який на той час вже перебрався у воєнну розвідку й заховав Булатова від слідчих, оформивши екс-міністра писарчуком у штаб військової частини. Ба більш того, злі язики стверджували, що з цим куратором – колишнім співробітником Головного управління «К» Служби безпеки України – Булатов співпрацював під час подій на Майдані, передаючи в СБУ інформацію про учасників акцій протесту та місце паркування їхніх автомобілів. І що коли СБУ почало операцію з підпалення автомобілів, куратор, власне, і організував «викрадення» Булатова, який разом з грошима «Автомайдану» переховувався на дачі в свого роботодавця, київського бізнесмена Юрія Зозулі (до призначення міністром Булатов трудився в Зозулі директором СТО).

Що ж стосується безпідставного надання податкових пільг пройдисвітам з ТСОУ, то воно було припинено лише в 2015 році у зв’язку з вилученням з Податкового кодексу України пільг зі сплати земельного податку.

(далі буде)