Безбатьківство і пошесна безграмотність — головна риса у добу технологічного прогресу. Українці мало цікавляться своїм справжнім минулим.
На світлині — згенерований за допомогою штучного інтелекту портрет барона Івана Максиміліановича де Шодуара. Якщо ви не з Житомира, це прізвище вам нічого не скаже, а якщо з Житомира, то напевно відчуваєте ту саму несправедливість стосовно Шодуара.
Свій титул віг отримав у спадок від прадіда Ян Йозеф, якого вшанував за особисті заслуги король Баварії Максиміліана I. Він мандрує Європою, поки із Франції не переїздить на терени теперішньої Житомирщини.
Не знаємо, чим керувався Ян Йозеф, мабуть, мальовничими краєвидами та непоганими перспективами для бізнесу у Російській імперії, але факт є фактом. Оселяється цей купець Першої гільдії в Івниці поблизу Житомира.
Грошей у заїжджого баварця було і так багато, а тут він примудряється заробити ще в десятки разів більше. Величезні статки Яна Йозефа дають його синові, Станіславу, змогу зайнятися наукою (археологія, історія).
Молодик стає відомим нумізматом і збирає велетенську колекцію монет від доби княжої Руси та з грецьких чорноморських колоній. Невдовзі видає Європі працю «Огляд монет, які використовувалися на Русі з найдавніших часів до наших днів».
Опріч того, барон де Шодуар відкриває одну із найкращих на Волині картинну галерею, а також збирає величезну бібліотеку, де зберігаються давні рукописи, стародруки, автографи королі тощо. Всього близько 40 000 томів!
Вже син Станіслава — Максиміліан — стає всесвітньо відомим ентомологом (наука про комах). Він не просто геніально систематизує наявні види комах, а відкриває абсолютно нові, які й до сьогодні мають його ім'я; наприклад:
І от 1859 року народжуєтеся Іван, чиї баронські предки заробили грошей просто незліченно. Проте замість марнотратства юний аристократ живе ви доволі скромно, а кошти витрачає на:
Ну, і варто звернути увагу ще на одне: Іван де Шодуар виписує з-за кордону дуже знаного садівника Затона, щоби спроєктувати та висадити парк на мальовничих схилах річки Тетерів, на землі, яка належить родині вже чотири покоління.
Барон багато подорожує світом і чи не з кожної країни привозить саджанці різноманітних дерев, які саджає у своєму милому душі парку. Однак трапляється нещастя, страшна хвороба — параліч нижньої частини тулуба.
Іван не здається й у міру можливостей намагаєтеся брати участь у житті міста. У своєму заповіті більшість статків він передає різним товариствам Житомира, виплати близьким та службовцям.
Під час жовтневого перевороту 1917 року родину Шодуар грабують червонопузі, — майно конфіскують. Серце Івана Максиміліановича не витримує і він помирає, але й після смерті йому не дають спокою: у боях за Житомир вбивають червоного командира Боженка, якого ховають у труні барона.
А тепер кульмінація! Як ви думаєте, яке ім'я має сьогодні той самий парк, який стоїть на землі родини Шодуар, в якому й досі стоять статуї грецьких богів, які замовляв Іван Маскиміліанович?
Правильно — Парк імені Юрія Гагаріна! А який пам'ятник стоїть на початку Старого Бульвару, який профінансував один з останніх Шодуарів? Бульвар Пушкіна!
На 33-му році відновленої державної самостійності України влада Житомира вважає нормальним шанувати московитів, але не своїх видатних земляків. Чим перед міською радою завинив Іван де Шодуар, невідомо, певно не заніс куди треба мішки із грошвою для власного уславлення у топонімії у XXI сторіччі.
Свідомі житомиряни десятки років борються за хоча б назву парку «Шодуарівський», але чиновникам і депутатам не до того. Навіть зараз, хай це прозвучить цинічно, коли такі рішення навпаки додали б репутаційних балів, перейменування не відбувається.