«Безлім» війни: коли солдати стають в’язнями окопів
Як одна заява перекреслила ідею захисту Вітчизни.
Катастрофізм цього перлу важко переоцінити. «Військові повернуться додому лише після того, як ми переможемо ворога». Тобто ніколи, зважаючи на об’єктивну картину.
«Я буду довічно правити, а ви будете довічно воювати», — сказав своїй армії полководець, який особисто для себе остаточно обрав опцію вічної війни як безальтернативну. Владар, який бачить себе на посаді до кінця, так само до кінця бачить свого солдата в окопі. Такий собі «безлім» від безлімітного керманича.
Оскільки наша війна, судячи з оцінок, екзистенційна й нерозв’язна, то, по суті, Верховний Головнокомандувач оголосив армію довічним рабством, чим відкинув суспільство в часі до XVIII сторіччя, а географічно — в російську імперію, де воєнна повинність тривала 25 років. Безстроковість служби (квиток в один кінець) — це безпрецедентна заявка в світовому масштабі.
Одним реченням довічний президент анулював усю етику воїнства: з мундиру честі воно обернулося на робу смертника. Одним лишень висловом догори дригом перевернуто морально-аксіологічну основу «конституційного обов’язку»: оскільки переможний варіант не розглядається світовою спільнотою й професійними аналітиками, то для більшості притомного населення тепер уже справою честі буде… самі розумієте що.
Ось що стається, коли правителі відірвані від реалій і перебувають у заручниках власної високопарності.
Одним пострілом КВН потрафив убити зразу дві базові цінності: чинні солдати з уст свого командувача почули про свою довічну повинність, а тилове суспільство з уст свого «царя» — обіцянку загнати в довічну повинність кожного першого.
Більшої шкоди самій ідеї захисту Вітчизни годі й придумати.
