Безпека як прикриття: полювання на водіїв під час війни

Проїхав 600 км Україною.
За 600 км зустрів сім екіпажів патрульної поліції, які з «трукамами» в руках «підловлювали» водіїв, як у старі «добрі» корупційні даїшні часи: за поворотом, сховавши автомобіль за огорожею, у кінці населеного пункту, де немає ні будинків, ні пішохідних переходів, за пагорбом тощо.

Тобто про виконання цими відгодованими здоровими хлопцями в погонах основної функції на дорозі — забезпечення безпеки дорожнього руху — взагалі не йдеться. Бо яка може бути безпека руху, коли можна промчати по селу зі швидкістю 140 км/год, а в кінці села, де автомобіль уже не несе нікому ніякої загрози, бо там немає навіть бродячих псів, тебе оштрафує задоволений життям, вгодований молодик на твоїй зарплаті, який на запитання, як він у такий спосіб забезпечує безпеку дорожнього руху, нахабно посміхається.

Про виконання подекуди цієї «місії» на новеньких поліцейських пікапах узагалі мовчу.

Попутно помітив чотири нові локації, де встановлені новенькі камери автоматичної фіксації швидкості руху. І встановлені вони переважно теж із «прив'язкою» до мети — здерти гроші з водія і не більше.

Бо очевидно, що камера, встановлена в лісі на об’їзній дорозі обласного центру за 100 метрів до знака «кінець населеного пункту», де лише літають ворони, і цілком зрозуміло, що в такому місці не надто уважний водій природно натисне на педаль акселератора, бо фактично вже виїхав з міста, не може бути встановлена з якоюсь іншою метою.

І ось у мене два запитання в нікуди:

1. Це точно саме те, чого нам бракує в Україні на четвертому році війни, яка лише набирає обертів і розширює географію?

2. Що має статись у системі МВС, яка ще реформа, щоб у головах відповідальних там осіб нарешті відклалося, що їхнє основне завдання за наші гроші — це забезпечити і попередити, а не спіймати і притягнути?

P.S. А потім можновладці дивуються, чому громадяни України масово вимагають відправити поліцію на фронт. Та тому…