Цар Мідас навпаки і його золота премія

ЦАР МІДАС НАВПАКИ

Зовсім скоро, буквально днями, на сайті президента з’явиться указ про присудження Шевченківської премії. До цього інформація про переможців має бути таємною.

Однак уже вчора мені подзвонили й написали кілька людей, серед яких були й члени ШевКому, бо інформація про результати вже розійшлася літературними колами, і я вирішив розповісти про цю ганьбу публічно. Допомогти Зеленському оприлюднити результати — з деякими критично необхідними поясненнями.

Отже, цьогоріч ШевКом (точніше, Зеленський) вирішив не визначати переможця в жанрі поезії, а поетську премію віддати ще одному прозаїкові. Таким чином, у прозі — два переможці: Юрій Щербак і Павло Белянський.

Як так сталося? Та дуже просто. У поезії цьогоріч було два фаворити — я і Павлюк. Можна було присудити перемогу будь-кому, можна було розділити її між двома — це були очевидні варіанти. Однак Павлюк зганьбився тим, що їздив у росію під час розстрілів на Майдані, і для Банкової його кандидатура відпала, бо Зеленський зараз не може собі дозволити такий колаборантський скандал.

Автоматично залишився один я, і якби за поезію голосувало лише «літературне» крило ШевКому, то я б і переміг. Однак голова Комітету Євген Нищук вірнопіддано побіг на Банкову і приніс звідти наказ премії не давати. А оскільки голосують не лише письменники, то міньйони Нищука з інших царин культури дружно проголосували так, як велів цар-батюшка.

Таким чином Банкова в списку переможців просто замінила мене на Белянського. Тобто викреслила військового, який зневажає Зеленського, і вписала військового, який Зеленського толерує (і навіть критикував Порошенка). Власне, один із міньйонів уже після другого туру анонсував саме такий сценарій (звісно ж, без прізвищ), але, здається, вже видалив свій допис. Мовляв, у деяких номінаціях буде двоє, у деяких — жодного. Тобто рішення було ухвалене ще до фінального голосування.

Я пишу це не для того, щоб оскаржити результати. У цьому, звісно, немає жодного сенсу. Але мені хочеться зафіксувати в історії цю ганьбу.

Відверто кажучи, я був здивований уже тим, що дійшов так далеко. Не те щоб я не хотів перемогти — але в нашій літературі завжди все вирішували «клани» (до слова, цьогоріч вони теж влаштували епічний махач). А я не в кланах, а сам по собі.

Ця премія у своїй історії бачила багато. І нерідко її давали не за талант, а за «заслуги». Однак навіть такі рішення ШевКом ухвалював сам. Цього ж разу за нього все вирішив тип, про якого колись напишуть в енциклопедіях: «дрібний політичний шулер часів Великої Визвольної війни». Такий собі цар Мідас навпаки, який перетворює все, до чого торкнеться, на лайно.

UPD

Отже, коротко про те, що зараз діється в ШевКомі.

Мій учорашній демарш шокував шановне товариство. Бо, знаєте, імена переможців щороку тихенько зливають до оголошення результатів, однак зазвичай усі мовчать і чекають указу на сайті президента. А після оприлюднення офіційних результатів уже байдуже на невдоволених, бо після бою кулаками не махають. Тим більше що невдоволені зазвичай сподіваються своєю мовчазною лояльністю покращити свої шанси на перемогу наступного року.

Однак цього разу все інакше. Євген Нищук цілий день бився в істериці, пускав піну і ходив під себе.

Верещав, що це було не його власне рішення, а його тепер змішали з брудом. Вимагав знайти, хто злив мені інформацію, погрожував очними ставками і поліграфом.

Водночас учора деякі народні депутати, шоковані цим ганебним цирком, написали звернення до Зеленського з пропозицією втрутитися.

Які на сьогодні існують варіанти розвитку подій?

1. ШевКом залишає своє рішення в силі. Як на мене, найбільш вірогідний варіант, який просто підтвердить усе, що я вчора написав.

2. ШевКом змінить своє рішення, і в указі президента буде новий варіант (байдуже, який саме). У цьому випадку неминуче з’являться нові незадоволені, які вчора вже почали святкувати перемогу, наприклад.

3. ШевКом зробить якусь окрему спеціальну номінацію для мене, на кшталт «Малої Шевченківської премії», яку колись вручили покійному Олесю Уляненку за його роман «Сталінка». Уляненко тоді теж переміг, але маститі літератори не схотіли давати премію хулігану не з їхніх бронзових кланів. Подібну пропозицію, як теоретичну можливість, мені вчора озвучили. Я відмовився.

Справа не в премії і не в перемозі. Справа в принципі. Це повна ганьба і маразм — скасувати поезію в конкурсі, названому на честь поета. Особливо коли це роблять люди, які за життя не написали жодного рядка. А загалом саме театрали, кіношники та музиканти з ШевКому своїм колективним одобрямсом вирішили, що цьогоріч немає гідних поетів. Тобто в першому турі були, у другому були, а от у фіналі вже кудись поділися. З таким підходом і сам Тарас Григорович зі свистом пролетів би повз премію свого імені.

Окремо потішили вчора деякі достойники, які дорікали мені, що я виніс цю брудну білизну на люди. А от авторам цього мутного ганьбиська достойники чомусь не дорікали))

Підсумків не буде — все й так ясно. Без надії сподіваючись, публічно закликаю Зеленського скасувати цю ганьбу, розігнати ШевКом і не влаштовувати глум над іменем Тараса Шевченка.

Як думаєте, почує?))