Виявилося, дурість сама по собі набагато небезпечніша, ніж ми звикли про неї думати... На цьому наполягає відомий італійський науковець!
Історик-економіст Карло Чіполла дуже ґрунтовно підійшов до питання про природу дурості. Довгі роки досліджень привели його до формулювання 5 універсальних законів, які працюють у суспільстві.
Перший закон дурості — людина завжди недооцінює кількість ідіотів, які її оточують.
Звучить як розмита банальність і снобізм, але життя доводить його істинність. Як би ми не оцінювали людей — постійно стикатимемося з такими ситуаціями:
Другий закон дурості — ймовірність того, що людина дурна, не залежить від інших її якостей.
Роки спостережень і дослідів сформували у Карло Чіполли стійке враження: люди не рівні, одні дурні, інші ні, і ця якість закладається природою, а не культурними факторами. Людина є дурнем, так само як вона є рудим або має першу групу крові. Вона такою народилася з волі Провидіння, якщо хочете.
Освіта немає нічого спільного з імовірністю наявності певної кількості дурнів у суспільстві. Це підтвердили численні експерименти в університетах над п'ятьма групами: студенти, офісні службовці, обслуга, співробітники адміністрації, викладачі.
«Коли я аналізував групу низькокваліфікованих співробітників, число дурнів виявилося більшим, ніж я очікував (Перший закон), і я списав це на соціальні умови: бідність, сегрегацію, недолік освіти. Але піднімаючись вище соціальними сходами, те ж співвідношення я побачив серед «білих комірців» і студентів. Ще більш приголомшливим виявилося та сама кількість серед професури. Не важливо, брав я маленький провінційний коледж або великий університет, така ж частка викладачів виявлялася дурнями.
Відверто, я був такий вражений результатами, що вирішив провести експеримент над інтелектуальною елітою — Нобелівськими лауреатами. Висновок підтвердив суперсили природи — та ж кількість лауреатів виявилася дурнями. Ідею, яку висловлює мій Другий закон, складно ухвалити, але численні експерименти підтверджують її залізобетонну правоту. Ну, от, погляньте на результати експерименту:
Відтак, станете ви частиною британської еліти, переїдете до Полінезії, потоваришувавши з місцевими мисливцями за головами, оберете шлях ченця у монастирі або проведете залишок життя у казино в оточенні продажних жінок, — вам скрізь доведеться стикатися з такою кількістю ідіотів, яка (дивіться Перший закон!) завжди буде перевищувати ваші очікування», — заявляє Карло Чіполла.
Третій закон дурості: дурень — це людина, чиї дії ведуть до втрат для іншої людини чи групи. І при цьому не приносять користі самому суб'єкту, що діє, або навіть обертаються шкодою для нього.
Третій закон передбачає, що всі люди діляться на 4 групи: простаки (П), розумники (Р), бандити (Б) та дурні (Д). Якщо Петро вчиняє дію, від якої зазнає втрат і при цьому приносить вигоду Роману, то він — простак («зона П»).
Якщо Петро робить щось, що приносить зиск і йому, і Роману, він — розумник, бо діяв розумно («зона Р»). Але якщо дії Петра несуть йому зиск, а Роман від них страждає, то Петро — бандит («зона Б»).
І, нарешті, Петро-дурень перебуває у «зоні Д», у мінусовій зоні по обох осях. Неважко уявити масштаби шкоди, яку здатні завдати дурні, потрапляючи в управлінські органи та володіючи політичними та соціальними повноваженнями.
«Але окремо варто уточнити, що саме робить дурня небезпечним. Дурнí люди небезпечні тому, що раціональним важко уявити логіку нерозумної поведінки. Розумна людина здатна зрозуміти логіку бандита, тому що бандит діє раціонально – він лише хоче отримати більше благ і при цьому недостатньо розумний, щоб заробити їх. Бандит передбачуваний, тому проти нього можна побудувати захист. Спрогнозувати ж дії дурня неможливо, він нашкодить вам без причини, без мети, без плану, у самому несподіваному місці, у невідповідний час.
У вас немає способів передбачити, коли ідіот завдасть удару. У конфронтації з дурнем розумна людина повністю віддає себе на милість дурня, створіння без зрозумілих розумникові правил. Атака дурня зазвичай застає всіх зненацька. Навіть, коли атака стає очевидною, від неї важко захиститися, бо вона не має раціональної структури», — пояснює італійський дослідник.
Четвертий закон дурості: недурні завжди недооцінюють руйнівний потенціал дýрнів.
Зокрема, недýрні постійно забувають про те, що мати справу з дурнем, будь-якої миті, у будь-якому місці та за будь-яких обставин означає робити помилку, яка дорого обійдеться в майбутньому. Простаки із «зони П» зазвичай не здатні розпізнати небезпеку дурнів із «зони Д», що не дивно.
Дивно те, що дурнів також недооцінюють і розумники, і бандити. Адже у присутності дурня вони розслабляються та насолоджуються своєю інтелектуальною перевагою замість терміново мобілізуватися й мінімізувати шкоду, коли дурень щось утне.
Ніколи не вступайте в альянс із дурнями, уявляючи, що можете використовувати їх заради своєї вигоди. Якщо ви так зробите, то очевидно, що ви не розумієте природи дурості. Так ви самі надаєте дурню поле, на якому він може розгулятися і завдати більшої шкоди.
П'ятий закон дурості: дурень — найнебезпечніший тип особистості.
Наслідок: дурень небезпечніший за бандита. Результат дій ідеального бандита — простий перехід благ від однієї людини до іншої, бо суспільству загалом від цього ні холодно, ні спекотно, а тому цілковито байдуже.
Якби всі члени конкретного соціуму були ідеальними бандитами, воно б тихо гнило, але катастрофи не сталося б. Уся система зводилася б до трансферу багатств на користь тих, хто робить заради цієї дії, і оскільки ідеальними бандитами були б усі, система насолоджувалася б стабільністю (пригадується Україна часів президентства Кучми та Януковича — прим. ред.).
Це легко бачити на прикладі будь-якої країни, де влада корумпована, а громадяни постійно оминають закони. Коли на сцену виходять дýрні, картина змінюється, вони завдають шкоди, не беручи вигоди.
Блага знищуються, суспільство бідніє. Сама історія підтверджує, що у будь-який період країна прогресує тоді, коли при владі перебуває достатньо розумних людей, аби стримувати активних дýрнів і не давати їм зруйнувати те, що зробила інтелектуальна еліта.
У країні, що регресує, дурнів стільки ж за чисельністю, проте серед верхівки спостерігається зростання частки дурних бандитів, а серед решти населення — наївних простаків. Така зміна розкладу незмінно посилює деструктивні наслідки дій дурнів, і вся країна котиться до передбаченої катастрофи.
«Останній Бастіон» нагадує своїм читачам, що головне у житті думати власною головою і не покликатися на будь-які поради інших. Особливо тих, у кому ви особисто невпевнені. Наша медіаагенція лишається острівцем здорового глузду у мороці дипломованої безграмотності, на відміну від горезвісних вітчизняних засобів масової дезінформації.