Чому блазень не здатен на державницьку думку

Авторка Цензора.нет Тетяна Ніколенко у матеріалі «У нас відсутня корупція»?

Як живе паралельна реальність Володимира Зеленського» блискуче розставила крапки над Зе. Киньте на хвильку невідкладне, перечитайте.

«У нас відсутня корупція, бо всі корупціонери виїхали», − заявив президент Зеленський під час Bloomberg Economy Forum. Не затнувся, не вдавився, виголосив, як чергову свою фігню. Аякже – в однострої кольору хакі. З придихом.

Лише витяг з блогу Ніколенко: «…Народній депутатці від Слуги народу Ірині Аллахвердієвій подарували годинник, інкрустований діамантами, загальною вартістю 310 тис. грн, і ще 20 млн грн. Офіційним дарувальником зробили тата. І хоча Центр протидії корупції сумнівається, що в того є такі гроші, генпрокурор Костін не став розслідувати цей кейс. Ну мало на кого можна вийти…». Це – не корупція?!! 

Наш мідяк до крику Ніколенко – таке ж волання: коли ж ви прозрієте, зебобіки?! Скільки ще треба і яких слів, викриття, неспростовних звинувачень, фактів, аргументів, зрештою – елементарного здорового глузду, щоб узріти пуцьку у голого-голісінького короля?! Що за ультрапатріотичними гундосиками – дилетантизм і пристосуванство?! Що «боневтекти» можна просто з переляку?

Його – інше. Артикульоване виголошення написаного підручним продюсером, дійсно, потребує неабиякого хисту. І ніхто того хисту у балаганного кумира відбирати не збирається. Квартал зачекався. Давай, там – ржу-нє могу, там – рояль і обидва колєги-герої війни українського народу проти орди, там – лєнки, корабельні сосни і спливаюча слиною зала фанатів заплінтусного гумору. Твоє. Теж грошовите. Як Велике Будівництво.

Мова ж про інше. Про те, що заюшена кров´ю країна потребує не картонного фіґляра, а отамана, вождя, професійного керманича. Кому до снаги рішення, а не просторікування про «аміак за зернову угоду».

Так, у пояс вклоняємося Заходу і білому, нормальному світові за те, що не кинув, що відціджує по краплі хаймерси з насамсами. Без них з красномовним боневтіком нам би була гайка ще в березні-квітні. Насмерть стоять хлопці з дівчатами «на нулях», упираємося і ми отут під тривогами і графіками, донатуємо, де-не-де просуваємося.

Але отямтеся, люди. Ви здуру довірили країну кавеенщику з незакінченою до ладу освітою, совковим світоглядом, ідеалізмом юного Вертера у пубертатному віці, лицедію, котрому театр воєнних дій під Бахмутом ввижається залою реготунів із-за кришки рояля. А від «довірити» до «просрати» − крок.

От переконайте нас, що не квінтесенцією єства вискочки була його прифронтова патетика: «Я вам не лох у сорок два роки»! Не намагайтеся, не вийде, бо саме оте й було його пацаняче кредо. І не стидно, що ви оце – в президенти?    

Шановний пане Залужний, а мо'вже й справді на часі?

Та ні, СБУ, це – не заклик, це – всього-на-всього доповнення до порядку денного. Поки що Езоп.

Допитливим Вікі у поміч: Езо́пова мо́ва — замаскований спосіб думок з натяками, недомовками (інакомовлення, алюзії, іронії, алегорії) задля уникнення цензурних чи будь-яких інших заборон, переслідувань.