Будьмо відверті: якщо людина хоче робити своє діло якісно, — робитиме. Якщо не хоче, то спершу свиню годуватиме, а потім урок готуватиме.
Із такою критикою горезвісних нововведень у шкільництві від міністерства освіти та науки виступив фаховий історик і миргородський краєзнавець Вадим Назаренко. Він має чималий досвід роботи у сільських школах Полтавщини.
Станом на тепер ставок відкритих по середніх загальноосвітніх закладах немає, хіба рідкісні спеціальності, а так — усе закрито, і черга стоїть. Зі слів нашого земляка-історика, на тлі війни та демографічної кризи скоро не буде кому навчати дітей, бо рівень зарплатні копійчаний.
Так уже повелося у незалежній Україні, котра успадкувала совєцьку практику й методику, що освітня галузь — найменш оплачувана в економіці. Середня заробітна плата тільки за перший квартал 2024 року склала 12 649 гривень, що на 6 000 гривень менше середньої зарплатні у країні.
«Дуже дивно читати критику від людей з «історичного цеху» на адресу саме шкільних вчителів історії в контексті змін до викладання історії, що пропонує Міносвіти. Вчителів знову звинувачують у тому, що вони не хочуть суперактивно мінятися...
Звісно, пишуть переважно ті, що в школі не працювали або попрацювали трошки й пішли на більш оплачувані посади (з мого от курсу із понад 100 людей вчителями працює кілька). Взагалі, віє якимось снобізмом у стилі умовного соросятка на кшталт Інни Совсун, яка думає, що вчителі за рік не читають і 10 книжок.
Як вам так хочеться швидких змін, то завжди можна піти в школу і власним прикладом показати «як треба». Бажано у сільську, де неповна ставка. Будете мудрувати як реформувати освіти, паралельно обробляючи пів гектара городу, годуючи свиней і доячи корову, бо без господарства на зарплату вчителя не дуже розженешся», — зауважив Вадим Назаренко.
Однак медіаагенція «Останній Бастіон» закликає своїх читачів не забувати про те, як вітчизняні горе-активісти роблять усе, щоби занапастити молоде покоління. З українців воліють зробити безграмотну юрбу, якою легко керувати.