Чому в ЄС критикують Україну за поводження з відходами

В ЄС існує ієрархія поводження з відходами. Якщо коротко, то принцип її наступний:

1. Не утворювати відходи. Тобто вести такий спосіб життя чи господарської діяльності, внаслідок чого не утворюються відходи. Це найвища й найбільш бажана ланка ієрархії;

2. Повторне використання. Як приклад, можу навести скляну тару. Пам’ятаєте, як це працювало в радянські часи: прийшов по молоко, приніс пусті пляшки з попередньої молочної закупки, отримав знижку на ціну тари;

3. Переробка на вторинну сировину. Те, що в результаті використання стало відходом, який можна переробити на щось корисне. Якщо буквально, то це папір, ПЕТ, склобій, алюміній, різноманітні пластики та плівки;

4. Перетворення відходів на теплову чи електричну енергію. Таким єдиним прикладом зараз в Україні є завод “Енергія”, що розташований на південній околиці Києва;

5. Захоронення відходів. Це самий поширений спосіб поводження з відходами у сучасній Україні й самий небажаний з точки зору ієрархії поводження з відходами.

Цю ієрархію погодилась застосувати й Україна на своєму шляху до європейської інтеграції. Принаймні, таке задекларовано у Національній стратегії поводження з відходами. А це вже документ, розроблений Міністерством екології з залученням широкого кола установ та організацій, затверджений Кабінетом міністрів.

Отже, що вгледіли некоректного в політиці України щодо відходів? Що викликає хвилю критики та невдоволення? В Верховній раді наввипередки реєструється цілий ряд законодавчих ініціатив, щодо надання пільгового, зеленого тарифу на отриману з відходів енергію. Іншими словами, депутати хочуть стимулювати 4 ланку ієрархії! Чому такий дивний вибір? Навіщо такі намагання внести зміни в законодавство раніше за пакет реформ галузі поводження з відходами, що готується рядом міністерств за підтримки європейських інституцій? Єдиним логічним поясненням є високий рівень монетизації енергетичної галузі. В той же час, галузь поводження з відходами відчуває значний дефіцит такої монетизації. Таким чином, зелений тариф на 4 ланку ієрархії геть не спрямований на вирішення питання відходів в Україні. Це чистої води лобізм бізнесу, та ще й в короткій перспективі. Так системні питання не вирішуються.

Найбільш логічним та доцільним є підтримка технологій та проектів, які стоять на вершині ієрархії відходів:

• -Так для реалізації 2 ланки існує механізм із використанням закладової вартості тари, що значно наближає нас до європейських традицій та реалізовує справедливе ставлення до утворювачів відходів (нас із Вами). Ви не переплачуєте за товари в такій тарі, а лише тимчасово депонуєте кошти задля повернення тари у обіг. Таким чином, збільшується капіталізація галузі і тара не стає відходами, а потрапляє знову на ринок чи переробляється.
• -Для реалізації 3-тьої ланки ієрархії, депутатам варто задуматися над стимулюванням роздільного збирання відходів та стимулювання переробної галузі. Тепер, як ніколи, відчувається криза в цьому напрямку: вторинна сировина з Європи значно дешевша, ніж вітчизняна. Така ситуація сталась завдяки стимулюванню та підтримці європейцями своєї системи роздільного збирання та заготівлі вторинної сировини. Україна сплачує валютою за вторинну сировину, зібрану у Європі, а свою за копійки зариває на полігонах як сміття! От що має бентежити розум патріотів у Верховній раді, а не як приробити краника до енергетичного потоку, який вже й так працює.

Звичайно, що спалення сміття має місце в системі поводження з відходами, але його доля не має бути домінуючою. Так за даними Анатолія Куцевола, директора Команди підтримки реформ при Міністерстві екології та природних ресурсів України (https://mind.ua/author/503-anatolij-kucevol) зараз на теплову енергію перетворюється 3% ТПВ, а у Національній стратегії закладено зростання долі переробки до 10%. Але якщо цю збільшену цифру порівняти з загальною потребою України у електричній енергії, вона складає 0,15% чи 0,08% теплової енергії!

Взагалі дивує цей поспіх та напір із провадженням “зеленого тарифу” за спалення відходів! Чому це питання відокремленне від загального пакету реформ? Виглядає, як чергове латання дірочок, яке не дасть результату для країни, а лише покращить комусь особливі фінансові результати. Так не має статися, якщо ми дійсно бажаємо не потонути у власному смітті!

Кирил Косоуров, екопрактик